Стаття 779. Наслідки погіршення речі, переданої у найм

1. Наймач зобов’язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини.

2. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

3. Наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок нормального її зношення або упущень наймодавця.

1. Погіршення речі, що сталися внаслідок нормального її зношення, не можуть кваліфікуватись як порушення наймачем будь-яких обов’язків. Наймач відповідає за погіршення речі згідно із загальним правилом ч. 1 ст. 614 ЦК за наявності його вини. Це загальне правило повторюється в ч. 1 ст. 779 ЦК. Що стосується правила ч. 3 ст. 779 ЦК про те, що наймач не відповідає за погіршення речі, якщо це сталося внаслідок упущень наймодавця, то воно виражає загальний недолік Цивільного кодексу, у якому підстави відповідальності і підстави звільнення від відповідальності викладаються на невисокому техніко-юридичному рівні. Дійсно, якщо формулюється правило про відповідальність боржника за наявності його вини, то немає необхідності тут же формулювати правило про звільнення боржника від відповідальності за наслідки, спричинені дією непереборної сили, простого випадку або діями кредитора.

Формулювання поряд цих двох правил може бути доречним, може слугувати роз’ясненню одного положення закону іншим положенням. Якщо ж поряд з правилом про відповідальність боржника за наявності вини вказується на звільнення його від відповідальності за наслідки, що виникли в результаті дій кредитора, виникає питання про те, чи звільняється боржник від відповідальності у разі, коли наслідки виникли внаслідок дії непереборної сили чи простого випадку. На це питання слід дати позитивну відповідь, яка випливає із такого правила тлумачення нормативно-правових актів: за наявності загального правила, що формулюється прямо (це принцип вини, що сформульований у ч. 1 ст. 614 і ч. 1 ст. 779 ЦК), не можна застосовувати правило, що випливає як протилежне із положення, яке формулює спеціальне правило. Спеціальне правило формулюється у ч. 3 ст. 779 ЦК (наймач не відповідає за упущення наймодавця). Із цього спеціального правила випливає протилежне, і наймач відповідає за всі погіршення речі, які не є результатом дій наймодавця. Але це правило не можна застосовувати, бо є правило про відповідальність за принципом вини, яке хоч і є загальним, але сформульоване в законі прямо, а не виводиться із іншого правила.

2. Із ч. 3 ст. 779 ЦК, в якій йдеться про випадки, коли наймач «не відповідає» за погіршення речі, можна зробити висновок про те, що у ч. 1 та 2 цієї статті йдеться про те, коли та як наймач «відповідає». Ця відповідальність встановлена у двох формах: 1) покладення обов’язку усунути погіршення речі; 2) відшкодування збитків. Остання форма відповідальності застосовується «у разі неможливості відновлення речі». Виникає питання про те, чи існує відповідальність у вигляді відшкодування збитків за межами гіпотези, що наведена. Негативна відповідь на це питання виходила б із того, що у разі формулювання першої диспозиції, яка діє в межах даної гіпотези, за межами цієї гіпотези діє протилежна диспозиція. Такий підхід є прийнятним, але тільки тоді, коли відповідні відносини не врегульовані загальною нормою. Відносини з приводу відшкодування збитків врегульовані загальними правилами ст. 22, 623 ЦК. Отже, на наймача покладається відповідальність за збитки, що завдані будь- яким погіршенням речі, якщо таке погіршення стало наслідком порушення наймачем зобов’язання за наявності вини наймача. Внаслідок цього вимогу про відшкодування збитків наймодавець може пред’явити не тільки при неможливості відновлення речі, а і за наявності такої можливості, зокрема, якщо наймач ухиляється від обов’язку усунути недоліки речі, в зв’язку з чим наймодавець усуває ці недоліки власними силами чи силами сторонньої особи, з якою він уклав договір підряду.