55. Допит неповнолітніх
55. Допит неповнолітніх
Проведення допиту неповнолітніх обумовлене віковими особливостями допитуваної особи.
Неповнолітні — це особи, які не досягли 18 років. У психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх:
— дитячій вік (до 1 року);
— раннє дитинство (від 1 до 3 років);
— дошкільний вік (від 3 до 7 років);
— молодший шкільний вік (від 7 до 11–12 років);
— підлітковий вік (від 11 до 14–15 років);
— старший шкільний вік (від 14 до 18 років).
Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступати на допиті як свідок або потерпілий, у кримінально-процесуальному законодавстві не визначений. У п. 3 ст. 69 КПК України вказано, що не можуть бути допитані як свідки особи, які у зв’язку з своїми фізичними або психічними вадами нездатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання.
Якщо свідок неповнолітній, який не досяг 14 років, допит має проводитися у присутності педагога.
У віці від 14 до 16 років є не обов’язковою присутність педагога при допиті свідків. Це питання ухвалює слідчий. При допиті неповнолітнього свідка у разі необхідності можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники (ст. 168 КПК України). При допиті неповнолітнього обвинуваченого присутність педагога або лікаря, батьків чи інших законних представників винесена на розсуд слідчого чи прокурора або може бути здійснена за клопотанням захисника згідно зі ст. 438 КПК України.