312. Види допитів та їх особливості при розслідуванні хабарництва
312. Види допитів та їх особливості при розслідуванні хабарництва
Допит заявника.
У процесі допиту заявника обов’язково треба з’ясувати таке:
— звідки заявником отримані відомості (або відомо) про дачу хабара;
— кому був даний хабар;
— предмет хабара;
— мета хабара, тобто за виконання яких дій (дії) він був отриманий;
— у якій установі, організації, закладі чи на якому підприємстві ця подія мала місце;
— які посадові функції має особа, яка одержала хабар;
— яке відношення до цієї посадової особи має хабародавець (стороння особа, співробітник цієї установи та ін.);
— яке відношення до названої установи й посадової особи має заявник (службовець, стороння особа та ін.);
— кому ще крім заявника відомо про хабар;
— як часто мають випадки хабарництва в цій установі;
— як характеризується особа хабароодержувача і хабародавця;
— які обставини супроводжували хабар (де, коли, як він був переданий);
— кому ще крім правоохоронних органів заявник розповідав про факти хабарництва, у який період це відбувалося;
— яка обстановка з дотриманням дисципліни в установі чи організації, де заявник виявив факти хабарництва;
— бачив заявник особисто факт передачі хабара чи чув про це від інших осіб;
— якими словами супроводжувався факт передачі хабара або якими жестами;
— що спонукало заявника повідомити про факт хабара правоохоронним органам (боротьба з хабарництвом, особиста ворожість до осіб, які приймали участь у цьому злочині, порушення його особистих інтересів, підвищення по службі, одержання престижної роботи, відрядження, які становлять для нього інтерес та ін.).
Допит свідків.
Показання свідків є важливим доказом при розслідуванні хабарництва. Специфіка при допиті свідків при розслідуванні хабарництва полягає у наступному:
— вивчення матеріалів справи про подію та осіб, які брали участь у ній;
— встановлення психологічного контакту зі свідком;
— встановлення відносин в яких перебуває свідок з підозрюваним (обвинуваченим);
— уточнення даних про особу допитуваного;
— опрацювання спеціальних питань (вивченням відповідної літератури; одержанням консультацій у фахівців; безпосереднє ознайомлення з організацією виробництва, технологією окремих процесів, системою й характером банківських операцій тощо; установлення характеру розпорядницьких рішень та ін.);
— складання плану допиту.
Допит підозрюваного.
При допиті підозрюваного, затриманого на місці злочину, необхідно з’ясувати дані, які є підставою для затримання:
— де було проведено затримання;
— ким проводилося затримання;
— у зв’язку з якими діями підозрюваного або хабародавця;
— коли, за яких обставин відбулося затримання (під час передачі хабара, після його передачі, у присутності хабародавця, безпосередньо після його відходу чи ін.);
— предмет хабара (якими індивідуальними особливостями він характеризується — гроші, іноземна валюта, коштовності, витвір антикваріату, документи на купівлю машини, будівлі, квартири тощо);
— які пояснення підозрюваного супроводжували факт затримання;
— чи не було спроби представити підозрюваним факт одержання хабара як несподіваної для нього дії, про яку він не має згадки, нічого не знає;
— які заяви робив хабародавець при затриманні (заперечував факт передачі хабара, вказуючи на те, що він хотів показати ту чи іншу цінність для можливої їх купівлі);
— у яких відносинах знаходилися підозрюваний і хабародавець;
— чи мали місце відносини службової підпорядкованості, дружні, далекого знайомства, не були знайомі;
— які розмови, пропозиції передували одержанню хабара;
— на які день, годину планувалася передача хабара;
— хто міг знати про це, крім осіб, які брали участь у злочині;
— чи не мав місця факт провокації хабара (якою особою, мотив провокації).