ВСТУП

ВСТУП

Одна з найважливіших функцій держави – протидія кримінальним правопорушенням. Зміст такої протидії складають загально-соціальні та спеціальні засоби запобігання кримінальним правопорушенням і правового реагування на факти їх вчинення. Сфера застосування загально-соціальних заходів такої протидії називається загальною протидією кримінальним правопорушенням, а використання спеціальних правових та кримінологічних засобів впливу на суб’єктів їх вчинення є спеціальною протидією.

Вирішальна роль у спеціальній протидії кримінальним правопорушенням належить кримінально-правовому реагуванню на їх вчинення, найбільш поширеною формою якого є кримінальна відповідальність. Деякі інші заходи такого реагування, що перебувають за межами кримінальної відповідальності, зокрема, звільнення від кримінальної відповідальності, примусові засоби виховного та медичного характеру, що застосовуються до неосудних та осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності, спеціальна конфіскація тощо застосовуються у виняткових випадках, тому поки що відіграють другорядну роль у процесі реагування на вчинення кримінальних правопорушень. Тож кримінальну відповідальність можна вважати головним засобом спеціальної протидії кримінальним правопорушенням.

Цілком слушно кримінальна відповідальність визнається й головним методом кримінально-правового регулювання відповідних правовідносин. З огляду на це серед сучасних проблем кримінального права, особливо практичного спрямування, переважають проблемні аспекти саме кримінальної відповідальності. До традиційних, «вічних» її проблем останнім часом приєдналися й нові для України проблемні теми, зокрема, щодо підстав та форм відповідальності за кримінальні проступки, щодо встановлення кримінальної відповідальності юридичних осіб, щодо кримінально-правової природи звільнення від покарання та корегування призначеного покарання, щодо співвідношення звільнення від кримінальної відповідальності та відмови від її застосування тощо. Це пояснює, чому переважна більшість матеріалу, викладеного в посібнику, стосується проблематики, безпосередньо пов’язаної саме з кримінальною відповідальністю.

Але не менш важливими як у теоретичному, так і в практичному сенсі є проблемні аспекти кримінально-правової характеристики кримінального правопорушення, адже склад такого правопорушення, якщо воно проявляється у виді злочину, і є підставою настання кримінальної відповідальності. Донедавна поняттям «кримінальне правопорушення» в теорії кримінального права та практиці протидії злочинності майже не користувалися. Його повністю заміняли поняття «злочин», «суспільно-небезпечне діяння, передбачене Кримінальним кодексом України» (КК України) тощо. На офіційному рівні поняття «кримінальне правопорушення» почало вживатися з часу затвердження Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 Концепції реформування кримінальної юстиції України. Крім іншого, у цьому документі визначено дві форми кримінального правопорушення: злочин та кримінальний проступок, що обумовлює необхідність вирішення на доктринальному та практичному рівнях проблеми визначення кримінального проступку, його кримінально-правового складу, класифікації проступків, засобів реагування на їх вчинення та їх законодавчого визначення тощо. Використовується поняття кримінального правопорушення і в новому Кримінальному процесуальному кодексі України (КПК України).

Кримінальне правопорушення розглядається в посібнику не лише з традиційних теоретичних позицій як суспільно небезпечне діяння, заборонене законом про кримінальну відповідальність, а також як конфлікт, що проявляється у протиправному спричиненні одним із його учасників суттєвої шкоди іншому або створенні загрози спричинення такої шкоди, правовим наслідком чого є кримінальна відповідальність або інші засоби кримінально-правового реагування. Такий підхід до вирішення проблеми відповідає сучасним уявленням про правопорушення та закладає підвалини для пошуку більш ефективних соціально-правових засобів реагування на їх вчинення, а також вдосконалення існуючих, зокрема, кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність у посібнику трактується як засудження особи обвинувальним вироком суду за вчинення нею кримінального правопорушення із обмеженням чи позбавленням її певних можливостей або без такого обмеження (позбавлення). Її зміст утворюють: обов’язкова ознака – засудження суб’єкта за вчинення правопорушення, та факультативна – позбавлення або обмеження його можливостей, яке, зазвичай, зводиться до покарання.

Визначення змісту кримінальної відповідальності дає можливість встановлення співвідношення між нею та іншими засобами кримінально-правового реагування, такими як звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до певних категорій осіб, спеціальна конфіскація тощо. Це співвідношення характеризується тим, що вони, по-перше, є видами певного роду, а саме: державно-правового реагування на вчинення кримінального правопорушення; по-друге, співвідносяться як суміжні, а не тотожні явища; по-третє, співвідносяться як частини цілого.

Останнім часом у світі набуває поширення так зване відновне правосуддя як альтернатива традиційному каральному правосуддю. Воно ґрунтується на примиренні учасників кримінально-правового конфлікту, що зумовлює в окремих випадках звільнення від притягнення та від застосування кримінальної відповідальності. Запровадження такого правосуддя вимагає нових підходів до здійснення традиційних прокурорських функцій та відповідних змін професійної правосвідомості прокурорів.

Мета посібника – інформаційне забезпечення однойменного спеціального курсу, який є складовою процесу підготовки магістрів у Національній академії прокуратури України. У ньому висвітлюється широке коло проблем кримінальної відповідальності в Україні, розв’язуючи які, магістранти поглиблять знання у цій сфері, а також це сприятиме напрацюванню ними практичних професійних умінь і навичок.

Глибокі знання теорії кримінального права, вміння застосувати на практиці відповідні положення закону про кримінальну відповідальність є необхідною складовою професіограми прокурора. Кваліфікований прокурор повинен розуміти природу кримінально-правових явищ, особливо таких, як кримінальне правопорушення та кримінальна відповідальність як основний засіб кримінально-правового реагування на факти вчинення таких правопорушень.

У посібнику відображено сучасний стан проблематики, що стосується інституту кримінальної відповідальності. Його зміст переважно відповідає тематичному плану спецкурсу. Виняток становить лише тема спецкурсу «Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх», яку не відображено у цьому посібнику через те, що їй присвячено самостійне однойменне видання, підготовлене на кафедрі кримінального права Академії.

Перелік рекомендованих джерел інформації в цьому посібнику не наводиться з огляду на те, що такі переліки містяться у відповідному навчально-методичному комплексі.