Стаття 111. Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Стаття 111. Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

111.1. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

111.1.1. фінансова;

111.1.2. адміністративна;

111.1.3. кримінальна.

111.2. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

111.1. Цей пункт ст. 111 ПК містить перелік видів юридичної відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Перелік не є вичерпним, оскільки, наприклад, посадові особи платників податків та податкових агентів можуть бути притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, сам ПК передбачає за вчинення деяких податкових правопорушень певні санкції, які не можна віднести до фінансової відповідальності. Так, до суб’єктів господарювання, які порушили порядок отримання та використання торгового патенту, застосовується такий захід впливу, як припинення їх діяльності до дня сплати штрафів, а також до придбання торгового патенту або оформлення пільгового торгового патенту.

111.1.1. Характеристику змісту фінансової відповідальності див. у коментарі до п. 111.2 цієї статті.

111.1.2. Суб’єктами адміністративної відповідальності (особами, які можуть притягатися до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є громадяни та посадові особи. Це, наприклад, керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, на яких покладений обов’язок дотримання встановленого законом порядку ведення податкового обліку (ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, далі КУАП). Громадяни несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи (ст. 164-1 КУАП).

Платники податків можуть бути суб’єктами адміністративної відповідальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (див. ком. до ст. 15 ПК).

Платники податків — юридичні особи не можуть притягатися до адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність за податкові правопорушення передбачена такими статтями КУАП:

— стаття 156. Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами (щодо відповідальності за торгівлю спиртом етиловим, коньячним або плодовим, алкогольними напоями чи тютюновими виробами без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору);

— стаття 163-1. Порушення порядку ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків;

— стаття 163-2. Неподання або несвоєчасне подання платіжних доручень на перерахування належних до сплати податків та зборів (обов’язкових платежів);

— стаття 163-3. Невиконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби;

— стаття 163-4. Порушення порядку утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб і подання відомостей про виплачені доходи;

— стаття 164-1. Порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат;

— стаття 164-2. Порушення законодавства з фінансових питань;

— стаття 164-5. Зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка;

— стаття 166-6. Порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи;

— стаття 166-9. Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Адміністративна відповідальність настає лише за умови вини громадянина чи посадової особи, тобто, коли протиправне діяння (дія чи бездіяльність) було вчинено умисно або з необережності.

Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 255 КУАП протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи:

— ст. 156 — органів внутрішніх справ;

— статті 1631–1634 — органів державної податкової служби;

— статті 1641, 1642, 1645 — органів державної податкової служби України та органів внутрішніх справ;

— ст. 1666 — органів державної податкової служби;

— статті 166-9 — спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

Складені в законний спосіб протоколи про адміністративне правопорушення розглядаються уповноваженими на те органами.

Так, відповідно до ст. 2342 КУАП органи державної податкової служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 1641), порушенням порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 1666).

111.1.3. Суб’єктами кримінальної відповідальності (особами, які можуть притягатися до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є громадяни та службові особи. Це, наприклад, службові особи підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, або особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України).

Платники податків можуть бути суб’єктами кримінальної відповідальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно із цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно із цим Кодексом (див. ком. до ст. 15 ПК).

Платники податків — юридичні особи не можуть притягатися до кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність за злочини, що вчиняються шляхом невиконання або неналежного виконання вимог законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачена зокрема такими статтями Кримінального кодексу України (далі — КК):

— стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів;

— стаття 205. Фіктивне підприємництво;

— стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом;

— стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів);

— стаття 216. Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи контрольних марок;

— стаття 218. Фіктивне банкрутство;

— стаття 221. Незаконні дії у разі банкрутства;

— стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами.

Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» змінені умови звільнення від кримінальної відповідальності осіб, винних у вчинені злочину, передбаченого ст. 212 КК.

Зокрема, передбачена можливість звільнення від відповідальності не лише за вчинення діянь, передбачених частиною першою і другою (як раніше), а й за діяння, передбачені частиною третьою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 212 КК відповідна особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Ряд складів злочинів, передбачених КК, опосередковано пов’язані з порушенням вимог, установлених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, дії службових осіб органів ДПС у випадку виконання ними своїх обов’язків всупереч інтересам служби можуть утворювати склади злочинів у сфері службової діяльності — зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК) тощо.

Невиконання або неналежне виконання службовою особою контролюючих органів своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них у випадку заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб утворює склад злочину, передбаченого ст. 367 — службова недбалість.

У випадку давання громадянином чи службовою особою платника податків хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища працівником контролюючих органів, вчинене утворює склад злочину, передбаченого ст. 368 — давання хабара.

Обов’язковою умовою притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які вчинили діяння, передбачені зазначеними статтями КК, є наявність у діянні (дії чи бездіяльності) вини у формі умислу чи необережності. Деякі злочини вчиняються лише умисно (наприклад, ухилення від сплати податків). Деякі можуть вчинятися як умисно, так і з необережності, інші — тільки характеризуються виключно необережною формою вини (наприклад, службова недбалість).

111.2. Суб’єктами фінансової відповідальності (особами, які притягаються до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є платники податків — фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (див. ком. до ст. 15 ПК).

Встановлення фінансової відповідальності означає прийняття та набуття чинності нормативного акта, в якому міститься опис ознак податкового правопорушення, вид і розмір фінансової санкції за його вчинення.

Так, з набуттям чинності ПК встановлена фінансова відповідальність за правопорушення, передбачені статтями 117–128. Більшість цих статей мають кілька пунктів і підпунктів. Деякі з них розділяються на абзаци.

Більшість із цих пунктів, підпунктів і абзаців містить ознаки складів самостійних (окремих) правопорушень.

Деякі підпункти або абзаци описують ознаки не самостійного, а так званого кваліфікованого складу правопорушення, тобто правопорушення, яке має кваліфікуючі ознаки, що роблять його більш тяжким, порівняно з основним складом правопорушення. Так, якщо пункт 120.1 статті 120 ПК передбачає відповідальність за неподання та/або несвоєчасне подання платниками податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, податкових декларацій (розрахунків), то наступний підпункт 120.1.1 встановлює фінансові санкції за таке ж діяння, але вчинене повторно протягом року.

Разом з тим слід враховувати, що, крім статей 117–128, Податковий кодекс містить ще ряд норм, які передбачають застосування штрафних санкцій за податкові порушення (див. таблицю наприкінці коментаря до цієї глави ПК).

Застосування фінансової відповідальності означає процедуру, яка має такі етапи:

— фіксування конкретного факту податкового правопорушення;

— прийняття рішення про притягнення до відповідальності (про застосування штрафної санкції);

— виконання рішення про застосування штрафної санкції — сплата штрафу.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) — плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п. 14.1.265 ПК).

Таким чином, поняття «фінансова санкція» рівнозначно поняттю «штраф» та «штрафна санкція».

Пеня — сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (п. 14.1.162). Про порядок і умови застосування пені див. коментар до глави 12.

Незважаючи на те, що в нормах ПК передбачена можливість платника податків вирахувати і сплатити штраф самостійно (наприклад, при самостійному виявленні факту заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів), відповідальність за застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, покладається на контролюючий орган. Це означає, що контролюючий орган має право і зобов’язаний приймати рішення про застосування фінансових санкцій і забезпечувати їх виконання.