§ 4. Управління освітніми закладами
§ 4. Управління освітніми закладами
Безпосереднє управління дитячим дошкільним закладом (дитячими яслами, дитячими садками), школами, позашкільними закладами освіти здійснює директор (завідувач), якого призначає вищий орган управління освіти чи орган місцевого самоврядування. Так, директора середньої загальноосвітньої школи призначає на посаду та звільняє з посади відповідно до ст. 20 Закону України «Про освіту» відділ освіти відповідного виконавчого органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації. Відповідна освіта, стаж роботи та наявність організаторських здібностей — основні умови призначення керівника будь-якого освітнього закладу на посаду. Керівник несе персональну відповідальність перед державою за організацію та якість навчально-виховної роботи з учнями й вихованцями, зміцнення їх здоров’я та фізичний розвиток, а також за фінансово-господарський стан закладу. В своїй діяльності він спирається як на трудовий колектив, так і на громадські організації, метою яких є надання різноманітної допомоги освітньо-виховним закладам.
Повноваження директора (завідувача) регламентовано положеннями та статутами про освітньо-виховні заклади.
Для забезпечення колегіального розгляду основних питань виховної та методичної роботи в закладі освіти діє педагогічна рада, яка складається з учителів та представників громадськості. При школах і дошкільних дитячих закладах можуть створювати батьківські комітети з числа батьків учнів і вихованців. Їх покликано надавати допомогу освітньо-виховному закладу, а також сім’ям у вихованні дітей.
Управління професійно-технічним закладом освіти, який забезпечує первинну професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації робітників, відповідно до Закону України від 10 лютого 1998 р. «Про професійно-технічну освіту» здійснює директор, якого призначає спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в сфері професійно-технічної освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковано професійно-технічні навчальні заклади державної форми власності. Керівника професійно-технічного навчального закладу іншої форми власності призначає засновник.
Директор державного професійно-технічного навчального закладу, діючи в межах положення або статуту про професійно-навчальний заклад, організовує навчально-виробничий, навчально-виховний процес. Органи управління професійно-технічною освітою можуть делегувати директору державного професійно-технічного навчального закладу інші повноваження.
Порядок управління професійно-технічним навчальним закладом іншої форми власності визначає засновник.
Вищим колегіальним органом громадського самоврядування професійно-технічного навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу навчального закладу, які розв’язують у межах своїх повноважень питання навчально-виробничої, навчально-виховної, навчально-методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчального закладу, дають висновки та рекомендації щодо кандидатур на посаду директора професійно-технічного навчального закладу. Рішення загальних зборів (конференції) колективу навчального закладу мають дорадчий характер.
Управління вищим навчальним закладом (технікумом, училищем — перший рівень акредитації; коледжем — другий рівень; інститутом, консерваторією, академією, університетом — третій і четвертий рівні) здійснює його керівник (президент, ректор, директор тощо). Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 р., Положення про державний вищий навчальний заклад та статуту вищого закладу освіти керівник виконує такі виключні функції: самостійно в межах чинного законодавства вирішує питання діяльності закладу; в межах своїх повноважень видає накази й розпорядження, обов’язкові для виконання всіма підрозділами закладу (факультетами, кафедрами, філіями, відділеннями, навчально-консультативними, науково-дослідними підрозділами, конструкторсько-технологічними бюро та ін.); представляє вищий навчальний заклад освіти в державних та інших органах, відповідає за результати діяльності закладу перед органом управління, в підпорядкуванні якого він перебуває; є розпорядником майна та коштів закладу; приймає на роботу й звільняє з роботи працівників закладу; визначає функціональні обов’язки працівників закладу тощо.
Дорадчим органом управління вищого навчального закладу є вчена рада, на яку покладено обов’язки щодо координації та контролю за науковою, навчальною, методичною й виховною роботою в закладі. Вона діє на підставі Положення про державний вищий заклад освіти, статуту відповідного вищого закладу та Положення про вчену раду вищого закладу освіти.
Вищим колегіальним органом самоврядування закладу освіти є загальні збори або виборний орган (конференція трудового колективу). Його повноваження та механізм створення визначають статутом вищого навчального закладу.
Крім вищого колегіального органу самоврядування, в закладі на підставі статуту можуть створювати інші органи самоврядування (в тому числі на рівні окремих структурних підрозділів). Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть створювати власні органи самоврядування для розв’язання питань, що не належать за статутом до компетенції керівництва та статутних органів самоврядування.
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКЧитайте также
§ 3. Принципи державного управління
§ 3. Принципи державного управління Державне управління здійснюють відповідно до принципів (засад), закріплених Конституцією України. В сучасній юридичній літературі систему принципів державного управління, як правило, не розглядають. Проте слід зазначити, що будь-яка
§ 5. Дія актів державного управління
§ 5. Дія актів державного управління Акти виконавчої влади діють у вимірах простору й часу, але їм передують опрацювання, видання, набрання чинності та дія з певними обов’язковими вимогами. Положення про те, що органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх
§ 2. Особливості міжгалузевого управління
§ 2. Особливості міжгалузевого управління Під міжгалузевим управлінням розуміють виконавчу й розпорядчу діяльність, яку здійснюють органи державного управління, наділені надвідомчими повноваженнями, в тому числі щодо організаційно не підпорядкованих їм об’єктів, під
§ 3. Особливості регіонального управління
§ 3. Особливості регіонального управління У законодавстві під регіоном розуміють частину території України, яка володіє сукупністю природних, соціально-економічних, національних, культурних та інших умов. Кордони регіону можуть співпадати, а можуть і не співпадати з
ГЛАВА 25 Управління промисловістю
ГЛАВА 25 Управління промисловістю § 1. Організаційно-правові засади управління промисловістю Промисловість — провідна галузь господарського комплексу держави, яка має за мету добування та переробку природних багатств. Від стану та розвитку промисловості залежать стан
ГЛАВА 28 Управління комунікаціями
ГЛАВА 28 Управління комунікаціями § 1. Організаційно-правові засади управління комунікаціями У широкому плані під управлінням комунікаціями розуміють управління транспортом, зв’язком, мережами й системами паливного, енергетичного та водного постачання, тобто
§ 3. Управління залізничним транспортом
§ 3. Управління залізничним транспортом Через Мінтранс України здійснюється управління залізничним транспортом держави. До складу залізничного транспорту належать підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад
§ 7. Управління трубопровідним транспортом
§ 7. Управління трубопровідним транспортом Систему трубопровідного транспорту України складають: магістральний трубопровідний транспорт, що функціонує як єдиний технологічний комплекс з усіма об’єктами й спорудами, за допомогою якого здійснюють транзитні,
ГЛАВА 30 Управління торгівлею
ГЛАВА 30 Управління торгівлею § 1. Організаційно-правові засади управління торгівлею З метою реалізації Основних напрямів економічної політики України, розвитку конкуренції у сфері торгівлі та громадського харчування Указом Президента України «Про комерціалізацію
ГЛАВА 31 Управління фінансами
ГЛАВА 31 Управління фінансами § 1. Організаційно-правові засади управління фінансами Фінансова сфера охоплює відносини, які складаються в процесі акумулювання, розподілу та використання державних грошових коштів і забезпечує єдність усіх її компонентів (кредитної,
ГЛАВА 34 Управління освітою
ГЛАВА 34 Управління освітою § 1. Організаційно-правові засади й система освіти Конституція України в ст. 53 закріплює право громадян України на освіту. Підставою для реалізації цього права є система освіти, яка забезпечує загальноосвітню та професійну підготовку громадян
ГЛАВА 35 Управління наукою
ГЛАВА 35 Управління наукою § 1. Організація державного управління наукою Держава надає пріоритетну підтримку розвиткові науки як визначального джерела економічного зростання й невід’ємного складника національної культури та освіти, створюючи необхідні умови для
§ 2. Органи управління наукою
§ 2. Органи управління наукою Центральним органом виконавчої влади у цій сфері є Міносвіти і науки України. Діяльність Міносвіти і науки України спрямовує Кабінет Міністрів України.Відповідно до покладених на нього завдань центральний орган виконавчої влади в сфері
ГЛАВА 37 Управління культурою
ГЛАВА 37 Управління культурою § 1. Організаційно-правові засади управління культурою Культура як самостійна галузь соціально-культурного будівництва включає широке коло державних і громадських органів, підприємств, установ, організацій, закладів культури. До цієї
§ 2. Органи управління культурою
§ 2. Органи управління культурою Політику держави в сфері культури, правові, економічні та соціальні гарантії її реалізації, систему соціального захисту працівників культури визначає Верховна Рада України.Органи виконавчої влади забезпечують реалізацію політики в
ГЛАВА 41 Управління обороною
ГЛАВА 41 Управління обороною § 1. Організаційно-правові засади управління обороною В адміністративно-правовій теорії та практиці державного управління до сфери адміністративно-політичної діяльності належать такі галузі, як оборона, національна безпека, внутрішні