§ 1. Галузеве управління: його зміст
§ 1. Галузеве управління: його зміст
Галузеве управління насамперед належить до компетенції міністерств, а в областях, районах, містах — відповідних галузевих відділів і управлінь державних органів виконавчої влади.
Галузевому управлінню притаманні вертикальні (лінійні) правові відносини, інакше кажучи, відносини прямої підпорядкованості, які складаються між органами управління й керованими ними об’єктами.
Об’єктами галузевого управління є певна сукупність суб’єктів господарської, соціально-культурної чи адміністративно-політичної діяльності, що виконують функції однорідного призначення. Це визначення ґрунтується на понятті підприємства й установи як важливих об’єктів галузевого управління, створених для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб. При цьому форма власності, на якій засновано підприємство (установу), має значення лише для виявлення ступеня та форми галузевого (керуючого) впливу. Для віднесення підприємства (установи) до відповідної галузі головним є однорідність (однотипність) виробничої чи іншої діяльності.
Іншими об’єктами галузевого управління можуть бути різні структурні підрозділи даної галузі (господарські, культурні, медичні) в певних адміністративно-територіальних одиницях, підпорядковані відповідному міністерству.
Зміст галузевого управління полягає в організації ефективного функціонування підпорядкованих систем. Він охоплює комплекс централізованих і оперативних форм діяльності міністерств та органів виконавчої влади спеціальної компетенції, їх технічної політики, фінансування, науково-технічного забезпечення, роботи з кадрами, здійснення контролю й обліку.
Галузеве управління формується відповідно до особливостей конкретних секторів економіки, сфер культурної та адміністративно-політичної діяльності. Порядок його здійснення визначають у відповідних законах, які комплексно регулюють відносини галузевого характеру, положеннях про конкретні органи державного управління. Так, у соціально-культурній сфері законодавством України про освіту, про охорону здоров’я, про культуру визначено засади управління в цих галузях, спрямовані на задоволення соціальних і духовних потреб населення. Функції державного управління в різних галузях здійснюють міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до положень про них. В положеннях закріплено їх завдання й компетенцію, а також інші основні напрями діяльності щодо керівництва певними галузями.
В областях і районах центральні органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження через їх регіональні управління, відділи, установи тощо, а також через галузеві структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій. Така структура організації галузевого (лінійного) управління притаманна промисловості, сільському господарству та ін.
Територіальні органи міністерств і відомств України є важливою складовою частиною єдиної системи центральної виконавчої влади. Їх утворюють, реорганізовують та ліквідовують керівники центральних органів виконавчої влади. Підпорядкованість територіальних органів безпосередньо центральним міністерствам і відомствам (централізація) — в низці випадків важлива умова їх успішної діяльності, хоча деякі питання (наприклад, про призначення на посаду й звільнення з посади керівників територіальних органів) розв’язують міністерства й відомства за погодженням з відповідними місцевими органами виконавчої влади (сфера безпеки, правоохоронної діяльності, оборона). Потрібно враховувати, що деякі центральні органи виконавчої влади не мають підпорядкованих їм територіальних органів (Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва).
Безумовно, галузеве управління тісно пов’язано з міжгалузевим і регіональним управліннями, дозволяє поєднувати централізоване управління з самостійністю та ініціативою. В Концепції адміністративної реформи в Україні звертається увага на те, що належна концентрація сил у керівництві розвитком суспільства можлива лише при застосуванні галузевого принципу управління.