§ 2. Закінчений та незакінчений злочин

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

§ 2. Закінчений та незакінчений злочин

Закінченим злочином відповідно до ч. 1 ст. 13 визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Ознаки складу злочину властиві кожному з чотирьох його елементів — об’єкта і об’єктивній стороні (об’єктивні підстави відповідальності), суб’єкта і суб’єктивній стороні (суб’єктивні підстави відповідальності). Злочин вважається закінченим за наявності повної відповідності об’єктивних і суб’єктивних ознак вчиненого злочину об’єктивним і суб’єктивним ознакам складу злочину, виписаному в Особливій частині КК. Відсутність у вчиненому діянні передбачених законом небезпечних наслідків як однієї з ознак матеріального складу злочину означає і відсутність закінченого злочину.

У так званих формальних складах злочинів, що не передбачають встановлення шкідливих наслідків як обов’язкової ознаки складу злочину, злочин вважається закінченим з моменту вчинення самого діяння, яке утворює його об’єктивну сторону. Певні стадії вчинення злочину (наприклад, готування до розбійного нападу) можливі й у так званих формально-матеріальних складах злочину. Про ці склади злочину вже говорилося.

У матеріальних складах злочину моментом закінчення злочину вважається наявність передбачених законом наслідків. Наприклад, вбивство вважається закінченим злочином з моменту настання смерті потерпілого. Отже, завершальна стадія (закінчений злочин) вчинення злочину з матеріальним складом пов’язується з настанням шкідливих наслідків.

Незакінчений злочин охоплює два види небезпечних дій — готування до злочину і замах на вчинення злочину. Так, у ч. 2 ст. 13 КК говориться, що незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин.

Незакінчений злочин — це дії особи, пов’язані з умисним створенням умов для вчинення злочину або з безпосередньою їх спрямованістю на досягнення певного злочинного наслідку, але які не було досягнуто з причин, не залежних від волі винного. Закон не передбачає обов’язкового пом’якшення покарання за незакінчений злочин. Призначаючи покарання за такий злочин, суд має керуватися загальними засадами призначення покарання, які передбачені ст. 65 КК. Нагадаємо, що готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14 КК).