§ 2. Одиничний злочин
§ 2. Одиничний злочин
В Особливій частині Кодексу виписані окремі склади злочинів, у кожному з яких, як правило, зазначені єдине діяння, єдина форма вини і єдиний наслідок. Таку законодавчу конструкцію кримінально-правової норми прийнято називати простим, або основним, складом злочину на відміну від кваліфікованого складу злочину, який за певних обставин обтяжує простий склад злочину, виписаний в окремій частині тієї ж статті. Одиничні злочини найчастіше трапляються у судовій практиці.
Об’єктивна сторона суспільно небезпечної поведінки особи в деяких статтях закону представлена двома обов’язковими діями, які пов’язані між собою єдиною метою і створюють одиничний злочин. Наприклад, розбій містить дві дії — насильство над людиною і захоплення майна, обидві ці дії в єдності створюють один склад злочину — розбій (ст. 187 КК).
Деякі склади злочинів виписані в законі з альтернативними діями, вчинення будь-якої з них створює закінчений злочин. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 307 КК злочином вважається незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збування наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Для наявності цього складу злочину достатнім є вчинення винною особою однієї із зазначених дій.
Кілька дій входять до об’єктивної сторони й одиничного злочину, так званого складного, яким охоплюються також і діяння, які самі по собі створюють самостійний злочин. Складним злочином, зокрема, є терористичний акт. Цей склад злочину включає дії, пов’язані із заподіянням під час нападу терориста (терористів) смерті, тілесних ушкоджень, заволодіння майном тощо. Такі дії кваліфікуються лише за ст. 258 КК, і додаткової кваліфікації ще й за статтями про злочини проти особи та власності не потребують. Одиничний злочин може бути й у вигляді так званого продовжуваного, або триваючого, злочину.
Продовжуваним злочином вважається вчинення кількох тотожних дій, які мають єдиний намір і об’єднані єдиною спільною метою. Тотожність дій означає дворазове або багаторазове вчинення дій однаковим способом, які пов’язані з досягненням щоразу певної частини однорідного наслідку. Наприклад, неодноразова протягом певного часу крадіжка з заводу різних деталей і вузлів з метою зібрати з них мотоцикл.
Триваючим злочином вважають діяння (дія або бездіяльність), з початку вчинення яких винний увесь час перебуває у так званому злочинному стані, точніше у стані безперервного здійснення злочину до моменту явки з повинною або до моменту його затримання. Це такі, зокрема, дії, як незаконне зберігання вогнепальної зброї (ст. 263), ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335), дезертирство (ст. 408 КК). Наприклад, військовослужбовець, який вчинив дезертирство, перебуває у стані безперервного здійснення цього злочину протягом усього часу незаконної відсутності його у військовій частині. З цим пов’язана і така особливість триваючого злочину — строк давності притягнення до кримінальної відповідальності щодо цього злочину обчислюється не від часу його вчинення, а від часу припинення злочину з волі винного (явка з повинною) або внаслідок його затримання.
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКЧитайте также
2.4. Кваліфікація деяких видів замаху на злочин
2.4. Кваліфікація деяких видів замаху на злочин Замах на злочин є другою стадією його вчинення.Об’єктивні ознаки замаху на злочин.1) вчинення діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину;2) у часі відбувається після готування до злочину;3) є
2.5. Кваліфікація готування до злочину та замаху на злочин при альтернативному й неконкретизованому умислі
2.5. Кваліфікація готування до злочину та замаху на злочин при альтернативному й неконкретизованому умислі Питання кваліфікації готування до злочину та замаху на злочин при альтернативному й неконкретизованому умислі в науці та судовій і слідчій практиці не отримали
3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті
3.4.1. Призначення покарання за незакінчений злочин та злочин, вчинений у співучасті У статті 68 КК України доповнено загальні засади призначення покарання (статті 65–67 КК України) і встановлено додаткові особливі вимоги (спеціальні правила), якими має керуватися суд,
§ 2. Закінчений злочин
§ 2. Закінчений злочин 1. Поняття закінченого злочину. Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК (ч. 1 ст. 13 КК).У закінченому злочині існує єдність об’єктивної і суб’єктивної
§ 3. Незакінчений злочин та його види
§ 3. Незакінчений злочин та його види 1. Поняття незакінченого злочину. Закінчений та незакінчений злочини — це суперечні поняття, тому з визначення закінченого злочину та вказівки ч. 2 ст. 13 КК на те, що незакінченим злочином є готування до злочину та замах на злочин (види
§ 5. Замах на злочин
§ 5. Замах на злочин 1. Поняття замаху на злочин. Відповідно до ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього
§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин
§ 6. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин 1. Підстава кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Поняття злочину охоплює не тільки закінчений злочин, а й готування до нього і замах на нього як суспільно небезпечні винні діяння. Однак готування
§ 3. Затримання особи, що вчинила злочин
§ 3. Затримання особи, що вчинила злочин 1. У частині 1 ст. 38 КК встановлено: «Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставлення її відповідним органам влади, якщо
§ 5. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
§ 5. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті Стаття 68 КК доповнює загальні засади призначення покарання (статті 65-67 КК), встановлюючи ті особливі вимоги (спеціальні правила), якими має керуватися суд, призначаючи покарання за
§ 2. Закінчений та незакінчений злочин
§ 2. Закінчений та незакінчений злочин Закінченим злочином відповідно до ч. 1 ст. 13 визнається діяння, яке містить усі ознаки складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК. Ознаки складу злочину властиві кожному з чотирьох його елементів —
§ 4. Замах на злочин
§ 4. Замах на злочин Згідно з ч. 1 ст. 15 КК, замахом на злочин визнається діяння, вчинене з прямим умислом і безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, не залежних від волі винного.Відповідальність за замах на
§ 4. Затримання особи, що вчинила злочин
§ 4. Затримання особи, що вчинила злочин Затримання особи, що вчинила злочин, — це використання наданого законом права (для певних осіб — виконання покладених на них обов’язків) потерпілому та іншим особам затримувати злочинця під час вчинення або безпосередньо після
§ 2. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті
§ 2. Призначення покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті 1. Призначення покарання за незакінчений злочин. У цьому випадку суд при призначенні покарання має враховувати такі положення:1) загальні засади призначення покарання викладені в ст. 65
§ 5. Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення 18-річного віку
§ 5. Погашення та зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення 18-річного віку У ст. 108 КК закріплене положення, за яким погашення і зняття судимості щодо осіб, які вчинили злочин до досягнення ними 18-річного віку, здійснюється відповідно до ст. 88–91 КК, в яких