2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності

2.3.3. Умови настання кримінальної відповідальності

Кримінальна відповідальність настає за наявності не лише підстав для цього, а й визначених законом умов. Першою з них закон про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 2 КК України) називає відсутність недоведеності вини особи у вчиненні злочину. Це означає, що кримінальна відповідальність може настати лише тоді, коли доведено винуватість конкретного суб’єкта у вчиненні передбаченого в Особливій частині КК України діяння. Коли цього не доведено, особа вважається невинуватою у цьому і не може бути піддана кримінальній відповідальності. Проте зауважимо, що в ч. 2 ст. 2 КК України, по-перше, вбачається деяка непослідовність законодавця – спочатку йдеться про винуватість, а потім про вину в одному й тому ж сенсі слова, хоча ці поняття відображають самостійні явища; по-друге, законодавець оперує поняттям «кримінальне покарання» замість терміна «кримінальна відповідальність».

Останнє законодавче положення не витримує критики. Воно є відлунням ототожнення кримінальної відповідальності з покаранням. До того ж, вживання терміна «кримінальне» поряд з терміном «покарання» недоречне, тому що некримінальних покарань не існує. Засоби впливу на осіб, які вчиняють дисциплінарні чи адміністративно-деліктні правопорушення, називаються не покаранням, а стягненням.

Наступною умовою настання кримінальної відповідальності відповідно до ч. 3 ст. 2 КК України є відсутність факту попереднього застосування відповідальності за той самий злочин. Як відомо, у кримінальному праві існує принцип неприпустимості подвійної відповідальності за одне й те саме діяння (non bis in idem), згідно з яким і сформульовано в законі зазначену умову настання кримінальної відповідальності.

Ще однією умовою настання кримінальної відповідальності слід визнати відсутність підстав для обов’язкового звільнення від кримінальної відповідальності, а точніше – для обов’язкової відмови від її застосування. Це означає, що кримінальна відповідальність може настати лише тоді, коли відсутня передбачена законом необхідність або можливість звільнення особи від кримінальної відповідальності. За потреби звільнення особи від кримінальної відповідальності за нормами Розділу ІХ Загальної частини КК України (загальне звільнення) чи за відповідними статтями Особливої його частини (особливе звільнення) кримінальну відповідальність застосовувати неможливо (при обов’язковому звільненні) або недоцільно (при факультативному звільненні).