4.3. Звільнення від відбування покарання

4.3. Звільнення від відбування покарання

4.3.1. Поняття, кримінально-правова природа та перспективи оптимізації законодавчого визначення звільнення від відбування покарання

Звільненням від відбування покарання є відмова від визначеного обвинувальним вироком суду обмеження прав та законних інтересів суб’єкта, засудженого за вчинення злочину до певного покарання.

Щодо правової природи цього явища існують різні думки, залежно від розуміння тим чи іншим дослідником сутності самої кримінальної відповідальності. Переважає ставлення до нього як до самостійної, третьої форми кримінальної відповідальності. Зрештою це витікає з чинного законодавства про кримінальну відповідальність (Розділ ХІІ Загальної частини КК України). Щоправда, частіше у відповідних джерелах ідеться не про форми самої відповідальності, а про форми її реалізації.

Висловлю з цього приводу кілька зауважень. По-перше, як вже зазначалося, доцільно говорити не про форми реалізації відповідальності, а про форми самої відповідальності. Реалізація, як відомо, це – перетворення потенційного у реальне. Теорією кримінального права відповідальність спочатку сприймається як явище статичне, потенційне, а не реальне. Тому говорити про її реалізацію доцільно після набуття чинності обвинувальним вироком суду. По-друге, за чинним кримінальним законодавством, звільнення від відбування покарання є самостійною формою кримінальної відповідальності, що відрізняється від звільнення від покарання. В цьому проявляється кримінально-правова природа зазначеного феномену та його сутність у нинішній законодавчій інтерпретації.

Змістом цієї форми кримінальної відповідальності є: а) засудження особи, яка вчинила злочин, обвинувальним вироком суду; б) визначення у цьому вироку виду і розміру обмеження чи позбавлення її певних прав (покарання); в) судове рішення про недоцільність відбування всього чи частини призначеного покарання.

Однак є підстави для гіпотези, що за кримінально-правовою природою звільнення від відбування покарання є не формою кримінальної відповідальності, а формою звільнення від неї. Для усвідомлення цього необхідно переосмислити поняття та правову природу звільнення від кримінальної відповідальності. Мною було висунуто гіпотезу, що звільнення від відповідальності не тотожне відмові від її застосування. Насправді це – самостійні явища. Звільнитися можна лише від того, що вже відбулося, а відмовитися, навпаки, можна лише від того, чого ще не було. Тому визначення «звільнення» через «відмову» методологічно небездоганне. Звільнення від відбування призначеного покарання, можливо, є не формою кримінальної відповідальності, а проявом звільнення від неї, адже воно застосовується після настання такої відповідальності (після засудження за вчинений злочин з визначенням у вироку точного виду і меж покарання).

Але поки що будемо характеризувати звільнення від відбування покарання з огляду на законодавче розуміння його кримінально-правової природи, відображеного в наукових публікаціях та навчальній літературі, тобто з позиції його визнання формою кримінальної відповідальності.