§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою

§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою

Поняття звільнення від відбування покарання за хворобою. У ст. 85 КК наведено чотири самостійних види звільнення від відбування покарання за хворобою, ознаки яких є до певної міри відмінними. Перший вид — відмова держави від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу (ч. 1 ст. 84 КК). Другий вид — відмова держави від подальшого виконання покарання щодо особи, яка під час його відбування захворіла на тяжку хворобу (крім психічної) (ч. 2 ст. 84 КК). Третій вид — відмова держави від виконання призначеного особі покарання, якщо така особа після вчинення злочину захворіла на тяжку хворобу (крім психічної) (ч. 2 ст. 84 КК). Четвертий вид — відмова держави від подальшого виконання покарання щодо військовослужбовця, який визнаний непридатним до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК). Подальша характеристика звільнення від відбування покарання за хворобою має здійснюватися окремо стосовно кожного з його названих видів. Деякі питання звільнення від відбування покарання за хворобою роз’яснюються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 28 вересня 1973 р. № 8 «Про практику застосування судами законодавства про звільнення від відбуття покарання засуджених, які захворіли на тяжку хворобу» (далі — постанова від 28 вересня 1973 р. № 8), при застосуванні якої слід ураховувати, що її було прийнято під час чинності КК 1960 р.

Передумовою першого виду звільнення від відбування покарання за хворобою є реальне відбування особою будь-якого покарання, призначеного їй судом. Передумовою другого виду звільнення від відбування покарання за хворобою є реальне відбування особою призначеного їй судом покарання, подальшому відбуванню якого перешкоджає певне тяжке захворювання. Не створює передумови цього виду звільнення від покарання відбування особою таких покарань, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового чи спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу, оскільки жодне захворювання не може перешкоджати їх відбуванню. Передумовою третього виду звільнення від відбування покарання за хворобою є засудження особи з призначенням їй такого покарання, відбуванню якого перешкоджатиме наявне у такої особи тяжке захворювання. Передумови другого і третього видів звільнення в цілому схожі між собою. Відмінність між ними полягає тільки в тому, що при другому виді звільнення від відбування покарання таке покарання вже відбувається особою, а при третьому — воно тільки призначене судом і ще не відбувається. Нарешті, передумовою четвертого виду звільнення від відбування покарання за хворобою є реальне відбування засудженою особою основного покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, арешту (який відбувається на гауптвахті) або тримання в дисциплінарному батальйоні.

Підставою першого виду звільнення від відбування покарання за хворобою визнається захворювання особи під час відбування покарання на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. Маються на увазі ті психічні захворювання і в тій стадії їх розвитку, наявність яких у особи, наприклад, під час учинення нею суспільно небезпечного діяння дає підстави для визнання її неосудною. Саме тому в ч. 1 ст. 84 КК встановлено, що до особи, яка звільняється від подальшого відбування покарання у зв’язку із психічним захворюванням, суд може застосувати примусові заходи медичного характеру відповідно до статей 92-95 КК.

Підставою другого виду звільнення від відбування покарання за хворобою визнається захворювання особи під час відбування покарання на іншу (крім психічної) тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання. «Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання» затверджено спільним наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 р. № 3/6.

Слід мати на увазі, що сам факт захворювання на тяжку хворобу, яка, однак, або не перешкоджає подальшому відбуванню покарання, або може бути вилікувана в процесі відбування покарання, не створює підстави для даного виду звільнення від покарання. Тому закон вимагає, аби суд приймав рішення про те, що певна хвороба перешкоджає відбуванню особою покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання, особи засудженого та інших обставин справи (ч. 2 ст. 84 КК). Відповідно до абз. 2 п. 2 постанови від 28 вересня 1973 р. № 8 звільнення від відбування покарання через хворобу з місць позбавлення волі може бути застосоване судом до тих засуджених, які захворіли під час відбування покарання і ця хвороба перешкоджає відбувати покарання, тобто у випадках, коли подальше утримання в місцях позбавлення волі загрожує їх життю або може призвести до серйозного погіршення здоров’я чи інших тяжких наслідків. Це стосується й тих осіб, які захворіли до засудження, але під час відбування покарання їх хвороба внаслідок прогресування набула характеру, зазначеного в Переліку захворювань.

Підставою третього виду звільнення від відбування покарання за хворобою є захворювання особи після вчинення злочину на будь-яку тяжку хворобу (крім психічної), яка, на думку суду, перешкоджатиме відбуванню нею призначеного їй покарання. У цьому разі суд також має дійти висновку про те, що певна хвороба перешкоджатиме відбуванню особою покарання з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання, особи засудженого та інших обставин справи (ч. 2 ст. 84 КК).

Підставою четвертого виду звільнення від відбування покарання за хворобою є визнання військовослужбовця непридатним до військової служби за станом здоров’я. Перелік хвороб, за наявності яких військово-лікарняна комісія може визнати військовослужбовця непридатним до подальшого проходження військової служби, наведено в додатку № 1 «Розклад хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України» до Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 4 січня 1994 р. № 2.

Умову звільнення від відбування покарання за хворобою щодо жодного з його чотирьох видів законом не встановлено. Інакше кажучи, всі чотири види звільнення від відбування покарання за хворобою є безумовними.

За своїм характером перший і четвертий види звільнення від відбування покарання за хворобою є обов’язковими, а другий і третій — факультативними.

Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування покарання за хворобою є виключно сприятливими для звільненої особи. По-перше, крім випадків, передбачених у ч. 4 ст. 84 КК, такі особи остаточно звільняються від відбування покарання за вчинений злочин. По-друге, при першому і другому (крім випадків, установлених у ч. 4 ст. 84 КК), а також четвертому видах звільнення від відбування покарання за хворобою строк погашення судимості для особи обчислюватиметься із самого моменту звільнення, а при третьому виді звільнення особа не вважається судимою з моменту її звільнення від покарання. По-третє, у разі вчинення особою, звільненою від відбування покарання за хворобою, нового злочину їй не може призначатися покарання за правилами сукупності вироків.

Відповідно до ч. 4 ст. 83 КК у разі одужання осіб, звільнених за першим, другим та третім видами звільнення від відбування покарання за хворобою, вони повинні бути направлені для відбування (чи подальшого відбування) призначеного їм покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст. 49 чи ст. 80 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання. При цьому час, протягом якого до осіб застосовувалися примусові заходи медичного характеру, зараховується в строк покарання за правилами, передбаченими в ч. 5 ст. 72 КК, а один день позбавлення волі дорівнює одному дню застосування примусових заходів медичного характеру. Особи, звільнені від подальшого відбування покарання за четвертим видом звільнення від покарання за хворобою, навіть після їх одужання не направляються для подальшого відбування покарання.