РОЗДІЛ 4 ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

РОЗДІЛ 4

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ ТА ЙОГО ВІДБУВАННЯ

Намагання реалізувати в Україні ідеї гуманізації та диференціації кримінальної відповідальності знайшли відображення в появі нових кримінально-правових інститутів звільнення від покарання та від його відбування, а також відповідного розділу в Загальній частині КК України 2001 року (Розділ ХІІ), який фактично передбачає альтернативні покаранню форми кримінальної відповідальності – звільнення від покарання та звільнення від його відбування. За висновками фахівців, нині сукупний обсяг застосування зазначених альтернативних покаранню засобів кримінально-правового впливу в судовій практиці України помітно перевищує обсяг застосування передбачених у ст. 51 КК України видів покарань. Лише один вид таких засобів – звільнення від відбування покарання з випробуванням – застосовується щодо майже 60 відсотків осіб, засуджених судами України. До того ж, і політика держави у сфері протидії злочинності все більше орієнтується на гнучке поєднання покарання та інших засобів кримінально-правового впливу, що не є покаранням, з перевагою на користь останніх.

Як вже зазначалося, зміст Розділу ХІІ КК України дає підстави для висновку, що в ньому, окрім звільнення від покарання та його відбування, йдеться ще й про такі відносно самостійні явища, як заміна покарання та його пом’якшення, тобто про корегування покарання. В результаті цей розділ КК України виявився найнедосконалішим з усіх інших. Зрозуміти прагнення законодавця, висловлені в ньому, майже неможливо. Тут «переплелися» не лише звільнення від покарання та звільнення від відбування призначеного покарання, а й те, що до них взагалі не має жодного стосунку. Та це не головна вада цього розділу. Найгірше те, що законодавець чітко не розмежував звільнення від покарання (відмова від визначення покарання в обвинувальному вироку) і звільнення від відбування призначеного покарання (відмова від виконання покарання, визначеного в обвинувальному вироку суду).

Невирішеним залишається це питання і в теорії кримінального права, що, своєю чергою, позначилося на якості викладу відповідного матеріалу в офіційній літературі – науково-практичних коментарях КК України та підручниках. Спробуємо розібратись у ситуації, що склалася.