4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення

4.1.2. Види звільнення від покарання та юридичний склад його здійснення

Аналіз зазначеного Розділу ХІІ Загальної частини КК України спонукав до висновку, що власне так званим звільненням від покарання у розумінні його як відмови від визначення конкретних обмежень стосовно засудженої особи в обвинувальному вироку суду є лише:

1) звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74 КК України);

2) звільнення від покарання у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України);

3) звільнення від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84 КК України).

Ще один випадок можливого звільнення від покарання, який у перспективі може претендувати на визнання його окремим видом такого звільнення, описано в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Йдеться про те, що коли при призначенні більш м’якого покарання, ніж передбачено санкцією статті Особливої частини КК (ст. 69 КК України), з огляду на вік підсудної особи чи стан її здоров’я неможливо застосувати жодного з визначених ст. 51 КК України видів більш м’якого покарання. У цих випадках, як зазначається у постанові Пленуму, суд, маючи на те підстави, повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання (курсив мій – В.К.).

Отже, фактично можна говорити про чотири види звільнення від покарання. Решта проявів кримінальної відповідальності, передбачених у Розділі ХІІ Загальної частини КК України, не можуть вважатися звільненням від покарання. Вони мають власну, відмінну від нього кримінально-правову природу. Це стосується й передбаченого у ст. 85 КК України «звільнення від покарання» за законом про амністію. Законодавець у цьому випадку мав на увазі все-таки звільнення не від покарання, а від його відбування. На користь цієї гіпотези свідчать наступні факти: по-перше, у ст. 85 КК України йдеться про повне та часткове звільнення, які можливі лише щодо звільнення від відбування вже призначеного покарання (звільнення ж від покарання у сенсі відмови від його визначення у вироку суду може бути лише повним); по-друге, у нормі, передбаченій у ст. 86 КК України, що є спеціальною щодо попередньої, йдеться про звільнення саме від відбування покарання, а не від покарання; по-третє, у ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про застосування амністії в Україні» від 2 червня 2011 року, який набув чинності з 1 січня 2012 року, амністією визнається «повне або часткове звільнення від відбування (курсив мій. – В.К.) покарання».

Звільнення від покарання здійснюється за умови наявності комплексу визначених законом обставин, які за аналогією із складом злочину доволі часто називають складом звільнення. До юридичного складу звільнення від покарання доцільно включати три обставини: передумову звільнення, підставу звільнення та умови його здійснення.

Передумовою звільнення є факт засудження особи обвинувальним вироком суду за вчинення злочину. Особа, стосовно якої не доведено, що вона вчинила злочин, не підлягає застосуванню жодної з форм кримінальної відповідальності, в тому числі й такої, як звільнення від покарання. Передумова звільнення від покарання одна для всіх його видів.

У теорії кримінального права визначення юридичного складу звільнення тлумачиться по-різному. Зокрема, щодо передумови його здійснення слід зауважити, що дехто з фахівців узагалі не виокремлює такого елемента юридичного складу звільнення (А.О. Пінаєв), дехто називає передумовою звільнення не факт засудження за вчинений злочин, а вчинення особою певного злочину (В.А. Ломако). З такими тлумаченнями зазначеного аспекту проблеми важко погодитися. Ігнорування передумови як складової комплексу обставин, що обумовлюють звільнення від покарання, збіднює кримінально-правову характеристику цієї форми кримінальної відповідальності, не дає змоги чітко відмежувати її від інших форм такої відповідальності, що й призводить до їх змішування як у теорії, так і в законотворчій та судовій практиках. Визнання передумовою звільнення від покарання факту вчинення злочину не сприяє чіткому з’ясуванню сутності такого звільнення, адже вчинення злочину є, так би мовити, першопричиною власне кримінально-правового реагування державою. Вчинення злочину є передумовою власне кримінальної відповідальності суб’єкта цього злочину. Воно є і передумовою звільнення від такої відповідальності, як відмови від її застосування. Отже, найбільш адекватною сутності звільнення від покарання передумовою його здійснення є не вчинення злочину, а засудження особи обвинувальним вироком суду за вчинений злочин. Без цього юридичного факту звільнити особу від покарання неможливо. Зазначена передумова є загальною для всіх видів звільнення від покарання, на відміну від інших елементів юридичного складу такого звільнення, тобто підстави та умов його здійснення.

Підставою звільнення від покарання є головна, сутнісна обставина, що обумовлює його застосування, своєрідна причина, яка породжує необхідність застосування такої форми кримінальної відповідальності, як засудження без покарання.

В теорії існує підхід до розуміння підстави звільнення як комплексу, суми умов його здійснення, визначених у законі про кримінальну відповідальність (А.О. Пінаєв та інші). Тобто підстава застосування звільнення фактично ототожнюється з юридичним складом його здійснення. Як більш сучасний сприймається інший підхід, а саме – визнання доцільним наявності юридичного складу звільнення від покарання, а в структурі цього складу виокремлення трьох самостійних обставин: передумови, підстави та умов його здійснення.

Слід зауважити, що єдиної підстави для всіх видів звільнення не існує. У кожного з них вона своя.

Умовами звільнення від покарання є обставини формального характеру, визначені у відповідних кримінально-правових нормах, без яких навіть за наявності передумови та підстави звільнення воно не може здійснитися.

Єдиних умов його здійснення, отже і єдиного юридичного складу звільнення від покарання, на думку фахівців, з якою варто погодитися, не існує. Кожен конкретний вид такого звільнення має свої підстави і свої умови, тобто свій склад його здійснення, який аналізується у процесі кримінально-правової характеристики цього виду звільнення.

Отже, звільнення від покарання за чинним кримінальним законодавством є самостійною формою кримінальної відповідальності, відмінною від покарання та звільнення від відбування призначеного покарання. В цьому проявляється кримінально-правова природа зазначеного феномену та його сутність. Зміст цієї форми кримінальної відповідальності складає засудження особи, яка вчинила злочин, обвинувальним вироком суду без визначення у вироку виду і розміру обмеження чи позбавлення певних прав. Іншими словами, звільнення від покарання – це винесення обвинувального вироку без визначення в ньому будь-якого покарання.