6.1.3. Способи вчинення і приховання злочинів учасниками організованих злочинних груп

Сьогодні в усіх країнах світу формуються тіньові міжрегіональні і міжнародні кримінальні структури, що забезпечують безпрецедентні за масштабами розкрадання грошей і матеріальних цінностей у господарських суб’єктів незалежно від форм власності; одержання надприбутків від корисливих насильницьких злочинів, незаконної торгівлі антикваріатом, зброєю, від автомобільного, ігорного, нарко- і порнобізнесу. За оперативною інформацією, російські кримінальні утворення встановили стійкі відносини зі злочинними структурами 29 країн світу, у тому числі США[29]. Розглянемо найнебезпечніші прояви діяльності міжнародних злочинних співтовариств.

1. Міжнародний тероризм.

Потрібно зазначити, що значну частину контингенту, який поповнює ряди міжнародних злочинних утворень, становлять особи, що брали участь у численних конфліктах у “гарячих точках” на території колишнього СРСР. Вони становлять небезпеку для всіх країн світу, оскільки навіть після завершення конфліктів зберігають озброєння і структуру, займаються, поряд зі здійсненням терористичних актів, переправлянням наркотиків, вимаганням, торгівлею зброєю. Поява у величезних кількостях викраденої і контрабандної зброї різко підвищує небезпеку міжнародного тероризму в країнах СНД, до чого призводять певні нерозв’язані проблеми взаємодії цих країн. Найгостріше проблеми взаємодії правоохоронних органів країн СНД позначаються при реагуванні на факти здійснення актів міжнародного тероризму[30].

Оскільки в сучасному світі дедалі більшу цінність становить інформація, у тому числі науково-технічного і промислового призначення, найчастіше групи міжнародних злочинців починають спеціалізуватися саме на здійсненні цих злочинів. При цьому об’єктом злочинних зазіхань стає насамперед закрита технологічна інформація організацій і підприємств країн СНД, що має чималу цінність і найчастіше не захищена патентами[31].

2. Вчинення серій загальнокримінальних злочинів.

Досить поширеною є практика виїзду злочинців для вчинення злочинів до інших країн світу. У суміжних з Росією областях Республіки Казахстан спостерігається значне зростання кількості злочинів, учинених злочинними утвореннями, що базуються в Росії, і навпаки. Простежується посилення злочинних зв’язків між угрупованнями цих країн. Практикується здійснення на замовлення крадіжок, розбійних нападів з поверненням злочинців за кордон. При цьому викрадене майно збувають так само за кордоном, що істотно ускладнює його виявлення. Так, керівник ломбарду “Невський” у м. Волгограді (Росія), викравши шляхом шахрайства кілька десятків кілограмів ювелірних виробів, сховався в Києві, де при спробі збути цінності на нього напали злочинці, які були затримані. Керівник ломбарду був підданий екстрадиції, а з поверненням вилучених цінностей виникли серйозні проблеми.

Найбільшу небезпеку становлять міжнародні групи убивць, що працюють за замовленням. Такі замовлення надходять до них через посередників, що мають злочинні зв’язки в різних країнах[32].

3. Легалізація злочинних доходів.

За відсутності досить ефективної взаємодії податкових і митних органів країн СНД важко налагодити боротьбу з легалізацією злочинних доходів через торговельно-закупівельні організації в країнах СНД. Злочинці, вивозячи кошти “чорним налом” чи у результаті укладання фіктивних угод, вкрай ускладнюють роботу контролюючих органів. Відмивання “брудних” грошей набуває характеру злочинного інсценування, тому що наслідки злочинного результату (надприбутки) подаються державній фінансовій системі як легально отримані доходи.

Спочатку ця тема виникла на тлі прибуткового наркобізнесу, але згодом вона поширилася на всі види транснаціональної злочинної діяльності. Термін неодноразово зустрічається в різних документах ООН, але одне з перших визначень “брудних грошей” запропоновано на Конгресі ООН у Гавані в 1990 році. Основними у відмиванні цих грошей є такі характеристики:

• приховування і маскування справжнього характеру джерела походження грошей, що мають кримінальне минуле;

• передача права власності на майно кримінального походження легальній організації чи приватній особі, що можуть обґрунтувати правомірність походження майна;

• перетворення форми власності (із кримінальним минулим) у некримінальну;

• дроблення великої суми та її вливання у фінансову діяльність в обсязі недекларованого характеру, тобто обсяг кримінальної суми “брудних” у минулому грошей розчиняється в обсязі серій дрібних угод;

• документована демонстрація легальності “брудних” у минулому грошей. Наприклад, для колишньої практики були характерні купівля виграшних лотерейних білетів, інсценування одержання спадщини від підставних багатих родичів та ін.;

• переказування грошей на рахунки різних осіб, а потім їхнє повернення у вигляді боргу, оплати реально не виконаних послуг;

• скуповування банківських платіжних документів і цінних паперів;

• використання рахунків на пред’явника;

• придбання нерухомості, а потім легалізована реалізація зі збільшенням вартості за рахунок прихованого включення кримінальних коштів;

• підставне співзасновництво спільних підприємств із подальшим експортом-імпортом капіталів за кордон чи, навпаки, у країну перебування;

• перекачування грошей через банки країн, що мають пільговий податковий режим (Гонконг, Люксембург, Ірландія, Швейцарія);

• використання банківських авізо.

Високорентабельним у плані відмивання “брудних” грошей є використання злочинними структурами офшорних зон, що є відпрацьованими за своєю технологією “податковими гаванями”. Офшорні зони забезпечують високу таємність вкладів і осіб вкладників, що дає змогу нагромаджувати там колосальні суми. В окремих країнах діють десятки тисяч офшорних підприємств різної спеціалізації. Для організації такої компанії в країнах СНД необхідно витратити всього від 300 до 1000 дол. Ще один із способів відмивання — відкриття тіньових комерційних структур, що інсценують легальну економічну діяльність, імітуючи прибутковість підприємств, і легалізують доходи за допомогою укладення “безтоварних договорів”. Продуктивним для відмивання є також такий спосіб: інсценування іноземних інвестицій від фірм за кордоном, в якій капітали формувалися зі злочинних джерел за кордоном чи усередині країни, в якій створювалося спільне підприємство. Створення й інвестування підприємств за кордоном, з переведенням туди устаткування і капіталів, дає змогу підготувати місце для можливої втечі.

В Україні у новому Кримінальному кодексі (2001 р.) введено ряд статей, які стосуються легалізації злочинних доходів (ст. 207-209, 212 та інші), вони виділені в окремому розділі VII “Злочини у сфері господарської діяльності”.

4. Комп’ютерні кримінальні операції з грошима на рахунках вітчизняних і іноземних банків. Проникнення в бази даних конфіденційної інформації.

Сьогодні організовані злочинні структури дедалі частіше проникають до електронних банків даних для здійснення великомасштабних економічних афер. До таких спроб як транснаціональних злочинів найчастіше вдаються одночасно на території кількох країн. З використанням комп’ютерних технологій злочинні угруповання викрадають кошти з використанням підробки кредитних карток. Комп’ютерні технології застосовуються і при вчиненні інших злочинів проти економічної безпеки країн СНД, наприклад, при здійсненні фальшивомонетництва.

У міжнародних злочинних угрупованнях з’явилися групи комп’ютерних зломників. Так, група зломників, що складалася з американських, англійських і російських хакерів, восени 1997 р. проникла в комп’ютерні бази даних міністерства оборони США, а навесні 1998 р. викрала звідти цілком таємні відомості.

5. Підробка грошей і документів.

У зв’язку з тим, що підробка і збут грошей, документів і цінних паперів потребує значних попередніх витрат і наявності злочинних зв’язків у різних країнах світу (без цього неможливо придбати дороге устаткування і збувати фальшиву продукцію), ця сфера уже давно перестала бути полем діяльності злочинців-одинаків і нині є одним із проявів діяльності міжнародних злочинних співтовариств. Існують підпільні підприємства, що виготовляють підроблені паспорти різних країн. Особливо це характерно для нігерійських злочинних груп, що у великій кількості почали проникати на територію України, Росії і Казахстану, використовуючи при цьому фальшиві паспорти (насамперед Ямайки і Великобританії).

Дедалі більшого поширення набувають злочини, вчинені іноземцями, які кваліфіковано, у промислових масштабах виготовляють підроблені документи. Ці особи також скоюють такі злочини: збут підроблених закордонних паспортів; незаконний в’їзд в інші держави; нелегальне проживання; неправомірне використання кредитних карток та інших міжнародних платіжних банківських документів. Виявлено факти встановлення іноземними громадянами злочинних контактів з громадянами України з метою збуту товару, що має попит, обміну валюти за підвищеним курсом і для здійснення інших, у тому числі загальнокримінальних злочинів[33]. Останнім часом встановлено факти здійснення злочинів організованими міжнародними злочинними угрупованнями, що створені на основі як національних злочинних організацій (китайські, японські, афганські, в’єтнамські, поєднувані в централізовані злочинні співтовариства), так і міжнаціональних груп, організованих за принципом знайомств і земляцтв, без чіткої координації між ними (нігерійці).

6. Міжнародні економічні шахрайства.

Кримінальні елементи вдаються до спроб за рахунок злочинних коштів приватизовувати державні об’єкти, причому найрентабельніші з них[34]. Злочинні угруповання планують і здійснюють великомасштабні шахрайства з використанням уже наявних злочинних зв’язків. Створення спільних підприємств найчастіше є прикриттям для діяльності міжнародних злочинних співтовариств. Можна стверджувати, що на території країн СНД діють найнебезпечніші міжнародні злочинні групи, що спеціалізуються на економічних шахрайствах. Так, ті шахрайства, що заподіяли значний збиток економіці США і країнам Західної Європи, пов’язані з використанням “нігерійських листів” і вже досить широко практикуються в Україні, Росії і Казахстані. Суть цієї махінації — у відправленні на ім’я організацій від імені державних органів африканських країн надзвичайно вигідних пропозицій щодо реалізації тих чи інших угод. Навіть переговори з цього питання відбуваються у приміщеннях посольств за участю “дипломатичних” представників. Природно, усе завершується злочинним заволодінням грошима довірливих клієнтів.

Одним з найнебезпечніших явищ останніх років стало злиття міжнародних злочинних організацій із представниками органів влади, банківським, промисловим капіталом, а також із правоохоронними органами. Те, що відбувається в Росії, Казахстані та інших країнах СНД, не може не викликати занепокоєння. В зв’язку з цим можна зазначити такі вкрай небезпечні тенденції:

• значна частина дрібних і середніх банків потрапили під цілковитий контроль мафіозних структур, які і контролюють насамперед зовнішньоекономічні операції, пов’язані з контрабандою, прихованням злочинних доходів, незаконними операціями при експорті-імпорті, при скуповуванні цінностей за кордоном;

• ряд великих банків використовує мафіозні структури у своїх інтересах з метою тиску на місцеві органи влади, правоохоронні органи, для вимагання під час здійснення низки свідомо невигідних для контрагентів дій;

• великі банки і підприємства використовують мафіозні структури з метою заміни легального цивільного й арбітражного провадження злочинними розбірками, санкціями за невиконання рішень яких найчастіше є смерть;

• в окремих регіонах керівниками адміністрації стають ставленики конкретних банків і фінансових груп, те саме можна сказати про багатьох колишніх членів уряду Росії, які виконували їхні доручення, особливо в зовнішньоекономічній діяльності. Це призвело до того, що відсутня вільна торгівля цілим переліком стратегічно важливих товарів;

• чимало великих корпорацій Заходу безпосередньо займаються підкупом посадових осіб з метою укладення свідомо вигідних для них угод і заволодіння найціннішими галузями національної промисловості. Так, останнім часом у російських засобах масової інформації часто з’являлися повідомлення про незаконні операції через підставні фірми між німецькою компанією “Сіменс” і керівництвом ФАПСІ Росії. Небезпека цього полягає ще й у тому, що аналогічні угоди відбувалися між “Сіменс” і МВС Росії при закупівлі інформаційних систем для Головного інформаційного центру МВС Росії. Це створює реальну небезпеку для інтегрованих баз даних правоохоронних органів країн СНД;

• злиття промислових корпорацій з організованою злочинністю завдає колосальних збитків економікам держав СНД. Як приклад можна навести цілу низку незаконних угод з транзиту товарів, здійснених в середині 90-х років ХХ ст. у Росії. Так, завезені в Росію із Західної Європи товари на суму понад 15 млрд дол. оформлялися як транзит до України, а реалізовувалися тільки в Росії через підставні фірми;

• в окремих випадках контрабанда маскується як внутрішні перевезення. Величезна кількість нафтопродуктів вивозилася з Росії як контрабанда так званим калінінградським транзитом. Через мережу контрольованих організованою злочинністю дрібних збутових фірм, за фіктивними угодами нафтопродукти спрямовувалися в Калінінград. Однак у Вільнюсі представники міжнародних злочинних угруповань з використанням корупційних зв’язків серед керівництва на транспорті на папері переадресовували склади у порти Прибалтики. Різниця між внутрішньоросійською і міжнародною ціною розподілялася між усіма учасниками злочинної угоди, потім за допомогою спеціальних кур’єрів з числа бандитських формувань частина виручки у валюті незаконно поверталася в Росію. Потрібно зазначити, що за такими кур’єрами постійно велося полювання з боку інших бандформувань.

7. Ухилення від сплати податків.

Ухилення від сплати податків у країнах СНД досягло величезних масштабів, що дуже негативно позначається на економіці і соціальному розвитку ряду країн. Масове ухилення від сплати податків здійснюється за участю міжнародних організованих злочинних структур, частина яких діє легально під виглядом комерційних організацій, з перекиданням коштів за кордон. Ці операції відбуваються разом з іншими видами економічних злочинів і не можуть бути виявлені без погодженої участі правоохоронних органів різних країн.

8. Протидія розслідуванню злочинів.

Проаналізувавши способи приховання злочинів міжнародними злочинними організаціями, можна зазначити, що їхні можливості набагато більші, ніж традиційних злочинних груп. Насамперед це пов’язано з прямою протидією розслідуванню таких злочинів. На стадії підготовки до здійснення злочинів заходи протидії полягають у проведенні таких дій, як виявлення умов, спостереження за об’єктами, проникнення на об’єкт, установлення контактів з потрібними людьми, підбір виконавців тощо, що дають змогу здійснити задум з мінімумом перешкод і зникнути з місця злочину. Протидія на етапі дізнання і слідства полягає в приховуванні злочинної діяльності та активному впливі на перебіг слідства з метою заведення його в глухий кут або спрямування за потрібним лідерам злочинного світу сценарієм. При цьому дедалі частіше спостерігаються спроби використання міжнародними злочинними структурами корупційних зв’язків, особливо серед працівників державних і правоохоронних органів, з такою метою:

• для забезпечення переправляння вантажів і цінностей через кордон;

• для протидії екстрадиції;

• для “відсікання” у процесі розслідування епізодів тяжких злочинів, вчинених за кордоном;

• для отримання конфіденційної інформації.

Зоною підвищеного інтересу організованих злочинних формувань є слідчі установи й органи кримінально-виконавчої системи. У разі засудження ключовим інтересом злочинців стає створення найсприятливіших умов відбування покарання, вирішення питання умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі[35].

Специфічною особливістю механізму вчинення злочинів транснаціональними злочинними співтовариствами є те, що вони використовують для цього наявні канали зв’язку. За цими каналами у різні країни світу найчастіше переміщають наркотики, фальшиві гроші, зброю, радіоактивні речовини, антикваріат, цінності, злочинців, які переховуються від слідства і суду. Саме наявність каналів злочинних зв’язків відкриває шляхи для широкого спектра операцій із предметами, забороненими до обігу, а саме:

• незаконний обіг і виробництво зброї та спеціальних вибухових пристроїв (наприклад, протягом тривалого часу вибухові пристрої для злочинних організацій у Росії вироблялися в Латвії);

• незаконне виробництво й обіг наркотиків і сильнодіючих речовин;

• незаконний обіг сильних отрут та отруйних і радіоактивних речовин;

• торгівля людьми (жінками, дітьми);

• незаконне переправляння людей через кордон;

• виготовлення і збут фальшивих грошей;

• міжнародна торгівля викраденими автомобілями;

• транснаціональний рекет на транспорті й автомагістралях.

Особливу небезпеку становлять міжнародні злочинні організації, що займаються виробництвом, контрабандним вивезенням у сусідні країни і розповсюдженням наркотиків. Масштаби цієї діяльності такі великі і складні, що здійснення цього злочину потребує обов’язкової участі організованих злочинних співтовариств. Як приклад наведемо кілька каналів зв’язку міжнародної наркомафії, що проходять через Казахстан і Росію:

• з Казахстану в Росію та інші країни — наркотики рослинного походження (коноплі);

• з напівпідпільних китайських фармацевтичних підприємств у Росію і Казахстан — сильнодіючі лікарські препарати;

• Афганістан — Таджикистан — Киргизстан (Ош) — Росія і Казахстан: опіумний маршрут;

• Колумбія — Росія — Казахстан: кокаїн і його похідні в обмін на зброю; паралельно в країни СНД колумбійська наркомафія ввозить також фальшиві гроші;

• з перевалочних баз у Західній Європі в Україну і Росію — наркотики.

Завдяки величезному науковому потенціалу в країнах СНД організоване виробництво принципово нових видів наркотиків, зокрема 3-метилфентанілу. Для вживання цю речовину наркомани розводять у співвідношенні 1: 20 000, тому її майже безперешкодно можна перевозити через державні кордони (був випадок, коли з Москви цей наркотик переправлявся до Ізраїлю у вигляді поштових листівок, просочених цією речовиною). Розслідування цих злочинів, що здійснювалося спільно МВС і ФСБ Росії, дало змогу розкрити значну частину мережі збуту наркотику і, головне, знищити підпільні лабораторії з виготовлення синтетичних наркотиків. Здійснені в цьому зв’язку оперативно-розшукові заходи допомогли затримати в м. Москва за підозрою в здійсненні незаконних операцій з цим новим наркотичним товаром Т. Квабзирідзе. У результаті особистого обшуку й обшуку, проведеного в квартирі в Квабзирідзе, виявлено 719 мл рідини в ампулах. Експертне дослідження вмісту ампул показало, що ця рідина є розчином 3-метилфентанілу — синтетичного наркотичного препарату, який за своєю наркотичною активністю і впливом на організм людини в багато разів переважає раніше відомі види наркотиків, зокрема морфін — у 5,5 тис. разів. Подальше розслідування дало змогу виявити добре організовану і технічно оснащену законспіровану мережу торговців 3-метилфентанілом, припинити діяльність підпільних лабораторій з його виробництва. Виявлені особи, причетність яких до справи доведено, притягнуті до кримінальної відповідальності.

Крім того, у процесі досудового слідства в справі про незаконний обіг наркотиків було виявлено групу осіб, що вчинили контрабандне ввезення на територію Російської Федерації великої партії наркотичного препарату — бупренорфіну, незаконні угоди зі збуту цього препарату, незаконні валютні операції і контрабандне вивезення валютних коштів у великих розмірах з території Росії, а також численні заволодіння особистим майном громадян за допомогою шахрайства під виглядом купівлі-продажу валютних коштів. Розслідуванням цієї справи встановлено, що В. Жмудський, займаючись протягом тривалого часу приватним бізнесом, у тому числі пов’язаним з купівлею-продажем автомобілів, вирішив збільшити свої доходи на угодах з незаконним обігом наркотиків. Він створив злочинну групу в складі Абдулліна — одного з авторитетів злочинного світу, що спеціалізувався на вимаганнях і шахрайствах під час здійснення валютних операцій, і громадянки Грузії Мчедлишвілі, яка мала досвід злочинної діяльності в сфері наркобізнесу і зв’язки серед наркоділків Грузії. Маючи інформацію про те, що в Індії практично вільно продається наркотичний препарат бупренорфін, який має великий попит у Грузії, обвинувачені розробили план контрабандної доставки в Росію цього наркотику. Через громадянина Індії Пуранда Чанда вони організували приватне запрошення в м. Делі і, уточнивши деталі поїздки, усі разом вилетіли туди. Протягом п’яти днів в Індії обвинувачені незаконно придбали в місцевих постачальників з метою збуту велику партію бупренорфіну в кількості близько 40 тис. ампул ємністю 2 мл кожна і рейсом Аерофлоту, сховавши від митного огляду ампули, контрабандним шляхом доставили куплені наркотики в Москву, де їх було затримано.

Необхідно зазначити типовість і масовість аналогічних кримінальних справ. З участю восьми УВС і двох УВСТ Росії і МВС України було здійснено комплексну операцію з перекриття каналів контрабандного надходження наркотиків і зброї з-за кордону. Вилучено близько 100 кг наркотиків, 58 одиниць вогнепальної і холодної зброї, велику кількість боєприпасів, затримано незаконно ввезених товарів на кілька мільйонів доларів.

Свого часу з метою стабілізації криміногенної обстановки правоохоронними органами суміжних держав було здійснено дві оперативно-розшукові операції за маршрутом Душанбе-Москва. Викрито три організовані етнічні злочинні угруповання, порушено 35 кримінальних справ, додатково виявлено і взято на облік для подальшого оперативного відпрацьовування близько 200 правопорушників.

Очевидно, що для розв’язання проблеми боротьби з незаконним обігом наркотиків, як свідчить аналіз даних криміналістичної характеристики цих злочинів, потрібна подальша інтеграція зусиль кількох держав.

9. Вимагання, вчинене транснаціональними злочинними угрупованнями.

Можна виокремити кілька типів транснаціональних злочинних угруповань, що спеціалізуються на вимаганні, залежно від способу здійснення вимагання, особистості потерпілих і сфер злочинної діяльності.

Вимагання щодо співвітчизників, які виїжджають за кордон:

• вимагання щодо співвітчизників, які займаються бізнесом в одній із країн СНД (китайці, в’єтнамці, громадяни України, Росії і Казахстану, що входять до злочинних угруповань, які діють за кордоном);

• вимагання щодо дрібних торговців, які виїжджають за покупками за кордон (контролюється практично весь шлях їхнього пересування, момент купівлі товарів і, як правило, за участю корумпованих митників, повернення в країну перебування);

• вимагання щодо біженців, які залишили “гарячі точки”;

• вимагання щодо дуже багатих підприємців із країн СНД, які здійснюють угоди за кордоном, особливо не цілком законні; відносно таких осіб злочинні угруповання ведуть справжню економічну розвідку, в тому числі з використанням корумпованих зв’язків у правоохоронних органах, у цілях заволодіння вигідним напрямом бізнесу, захоплення майна, вимагання великих сум грошей;

• сексуальна експлуатація жінок, вивезених під різними приводами за кордон.

Організоване викрадення автомобілів:

• організація викрадень у країнах Західної Європи (часто в змові з “потерпілим”, який одержує частину суми і страховку, заявляє про викрадення із запізненням); перегін кількох автомобілів через кордон за тими самими підробленими документами через пункти митного контролю, виготовлення нових документів, номерів і збут у різних країнах СНД;

• контроль за трасами перегону куплених іномарок у країни СНД;

• контроль за маршрутами міжнародних автотранспортних перевезень з нападами на водіїв чи вимаганням грошей, вантажів, за організацією збуту викрадених вантажів (іноді разом з автомобілями) через підставні фірми.

10. Злочини проти інтелектуальної власності.

Останнім часом з’явилися нові види міжнародних злочинів, які хоча й не прийнято відносити до проявів організованої злочинної діяльності, однак вони, власне кажучи, ними є. Це стосується, зокрема, порушень авторських прав, присвоєння чужої інтелектуальної власності. Річ у тому, що участь у здійсненні злочинів цілої групи осіб офіційно існуючої державної чи комерційної організації має ознаки системної злочинної діяльності з високим рівнем організації (наприклад, виготовлення і поширення “піратських” відеокасет тощо). Оскільки в цьому разі злочинна діяльність поширюється на кілька країн, то і боротьба з нею є спільним завданням правоохоронних органів цих країн. Тут, по суті, повинен бути застосований увесь комплекс слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, аналогічний спільному розслідуванню організованої злочинної діяльності.

Криміналістичний аналіз транснаціональної організованої злочинності показує, що, по-перше, її рівень постійно зростає і посідає дедалі помітніше місце в структурі національної злочинності насамперед через недостатньо ефективну боротьбу з нею; по-друге, поява на території колишнього СРСР суверенних держав створила додаткові труднощі у боротьбі з організованою злочинністю, яка залишилася об’єднаною і потребує абсолютно нових методів взаємодії між правоохоронними органами різних країн і нової організації цієї діяльності.

На сьогодні грандіозних масштабів набули викрадення і незаконне вивезення культурних цінностей за межі країн СНД. Правоохоронним органам удається затримати лише невелику їхню частину. Однак прогрес у цьому напрямі безсумнівний. З метою профілактики і розкриття злочинних зазіхань на культурні цінності, а також припинення їхньої незаконної торгівлі і контрабандного вивезення за межі Росії і Казахстану у 1998 р. було підготовлено і здійснено комплекс спеціальних заходів під умовною назвою “Антикваріат”.

Під час проведення на території Челябінської області операції “Антикваріат” на кордоні з Республікою Казахстан, на митному посту м. Троїцьк, були організовані групи заслону, групи розшуку, групи аналізу з числа співробітників міліції, представників митниці, Федеральної прикордонної служби. Аналогічні групи за домовленістю із силовими структурами були організовані на території Республіки Казахстан. У ході операції “Антикваріат” у місті й області зареєстровано 512 злочинів, при цьому розкрито 347 (з них 121 раніше вчинений), притягнуто до кримінальної відповідальності 86 чоловік. Затриманий 31 злочинець з числа тих, що перебували у федеральному розшуку. Розкриття за свіжими слідами становило 48,7 %.