4.2.3. Основні елементи криміналістичної характеристики окремих видів злочинів

Найбільш дискусійним у теорії криміналістичної характеристики є питання про якісний і кількісний склад елементів криміналістичної характеристики злочинів. Л. Сергєєв одним з перших виокремив такі її елементи: особливості способів і слідів певних видів злочинів; обставини, що характеризують учасників злочину, та їх злочинні зв’язки; об’єктивний бік, час, місце і обстановка вчинення злочину; об’єкт замаху та інші, а також взаємозв’язок перелічених чинників.

На думку С. Мітрічева, при вивченні методики розслідування окремих видів злочинів слід звертати увагу на типові ознаки, що мають криміналістичне значення, на особливості цього виду злочину, що виражаються у способах його вчинення, характерних слідах, професіональних і злочинних навичках злочинця, тобто на все те, що є типовим, загальним і включається у криміналістичну характеристику окремих видів злочинів. Видова криміналістична характеристика повинна включати найбільшу кількість ознак, що мають криміналістичне значення. Таким чином, не розкриваючи загального поняття криміналістичної характеристики, С. Мітрічев зробив спробу визначити її зміст і назвав три основні взаємопов’язані елементи: спосіб вчинення злочину; сліди, що їх залишає злочинець; особа злочинця. При цьому автор зазначив, що цими елементами зміст криміналістичної характеристики не вичерпується, тому що вона повинна охоплювати найбільшу кількість ознак, які мають криміналістичне значення.

В. Танасевич і В. Образцов виокремили такі елементи криміналістичної характеристики: спосіб вчинення злочину; обстановка вчинення злочину; умови охорони об’єкта від замаху (включаючи характеристику осіб, пов’язаних із забезпеченням недоторканності благ, на які вчинено замах); маскування, спрямоване на приховання слідів злочину і осіб, що його вчинили; особа злочинця і спосіб його поведінки до і після вчинення злочину.

Своє бачення змісту криміналістичної характеристики запропонував В. Гавло, який виокремив такі елементи: ситуація, що виникла перед вчиненням злочину; спосіб злочину (підготовка, вчинення, приховання); реальна слідча ситуація, що склалася на момент порушення кримінальної справи; ситуація розслідування на початковому етапі, на момент пред’явлення обвинувачення і після нього.

До елементів криміналістичної характеристики С. Винокуров включив типові ситуації вчинення злочину, спосіб вчинення злочину; слідчі (типові) ситуації; коло обставин, що підлягають встановленню на першочерговому етапі розслідування.

О. Філіппов до переліку основних елементів криміналістичної характеристики включив: безпосередній предмет злочинного замаху; спосіб вчинення і приховання злочину; обставини, за яких готувався і був вчинений злочин (час, місце, умови охорони об’єкта тощо); особливості слідів, що їх залишає злочинець (механізм слідоутворення в широкому розумінні); особа злочинця і потерпілого (включаючи і мотиви злочину).

А. Баянов виокремив п’ять елементів криміналістичної характеристики: спосіб підготовки, вчинення і приховання злочину; предмет і наслідки злочинного замаху; особа потерпілого; особа злочинця; мотив і мета вчинення злочину.

На думку Р. Бєлкіна, до криміналістичної характеристики повинні належати: характеристика вихідної інформації, система даних про спосіб вчинення, приховання злочину та типові наслідки його застосування; дані про особу ймовірного злочинця та ймовірні мотиви і мета злочину; окремі обставини вчинення злочину (місце, час, обстановка).

Ще більше коло елементів криміналістичної характеристики запропонував І. Лузгін: типові способи вчинення і приховання злочинів, використовувані знаряддя злочину, послідовність дій; типові умови кримінальної ситуації (місце, час, погодні та інші умови); типові чинники, що зумовлюють вибір способів і умов підготовки, вчинення і приховання злочинів, мотив і мета злочинного діяння; стійкі особливості об’єкта (предмета) замаху, що впливають на підготовку, вчинення та приховання злочину; типові сліди та документи як матеріальні джерела інформації, особливості їх утворення, знищення, приховання, взаємні зв’язки слідів; найімовірніші свідки; особливості особи злочинця, потерпілого, свідка, чинники, що впливають на формування їх показань і поведінки під час слідства; характер і розмір збитків.

О. Колесніченко як основні елементи криміналістичної характеристики виокремлює сукупність ознак, що визначають: спосіб підготовки, вчинення і приховання злочинів; місце, час, обстановку, знаряддя і засоби вчинення злочину; предмет замаху; особу злочинця; особу потерпілого; сліди злочину (в широкому розумінні).

Єдиний погляд на елементи криміналістичної характеристики відсутній і в останніх працях учених-криміналістів. Так, А. Лубін структурними елементами криміналістичної характеристики вважає: суб’єкти (суб’єктивні чинники); ситуацію (об’єктивні чинники); способи виконання злочинних дій; сліди злочину (джерела інформації). М. Яблоков вирізняє такі елементи криміналістичної характеристики: дані про спосіб вчинення злочину; дані про механізм вчинення злочину; обстановку вчинення злочину; дані про властивості особи як суб’єкта; дані про особу потерпілих. В. Образцов, виходячи з того, що злочин — це цілісна система діяльнісного типу, елементами криміналістичної характеристики злочину вважає суб’єкта (суб’єктів), об’єкта впливу, мотив, мету, завдання, засоби досягнення мети, механізм (технологію) реалізації мети, результат злочину (наслідки і сліди).

Білоруські вчені-криміналісти І. Андрєєв, Г. Грамович та М. Порубов в одному з останніх навчальних посібників “Криміналістика” зазначають такі елементи криміналістичної характеристики: дані про матеріальні сліди злочину, спосіб вчинення та приховання злочину, місце, час і механізм його вчинення, обстановку вчинення злочину, предмет злочинного замаху, мету і мотиви злочину, властивості особи учасників кримінального процесу і обставини, що сприяють вчиненню злочину.

Провідні вчені-криміналісти України[18] виокремлюють шість елементів криміналістичної характеристики:

• спосіб підготовки, вчинення і приховання злочину;

• місце, час, обстановка, знаряддя і засоби вчинення злочину;

• предмет замаху;

• особа потерпілого;

• особа злочинця;

• сліди злочину (в широкому розумінні).

Елементи криміналістичної характеристики — це ті ознаки, обставини, дані, які підлягають опису. Наведені визначення свідчать про відсутність єдиної думки в учених. Кожне визначення має різні елементи, причому кількість їх неоднакова. Для глибшого розуміння основних типових елементів криміналістичної характеристики злочинів доцільно ознайомитися з позиціями різних учених-криміналістів, які відображені в порівняльній таблиці (табл. 1).

Аналіз наведених у табл. 1 даних показує, що більшість авторів виокремлюють чотири-п’ять елементів, причому майже всі вони називають предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, особу злочинця, різні сліди та обставини вчинення злочину. Щодо інших елементів, то вони так чи інакше належать до об’єктивної оцінки події та можуть бути об’єднані в єдине поняття — “слідова картина” події злочину в найширшому її розумінні. Справді, обстановка, умови, причини, обставини тощо — все це сліди, тобто певні зміни в матеріальному середовищі, які можна уявити як слідове середовище — “картину”, причому вона включає сліди обстановки та умов, що передують злочину, і сліди безпосередньо злочину, що утворилися під час вчинення злочину й приховання його слідів.

Таблиця 1

Зведена таблиця типових елементів криміналістичної характеристики

Проаналізувавши структуру криміналістичної характеристики, М. Салтевський зробив висновок, що більшість авторів зазначають елементи, які можна звести до чотирьох основних:

• предмет безпосереднього замаху;

• спосіб вчинення злочину в його широкому розумінні;

• “слідова картина” в її широкій інтерпретації;

• особа злочинця.

Наведені вище структури криміналістичної характеристики, що їх запропоновано останнім часом, також містять здебільшого елементи, які можна звести до чотирьох основних, зазначених М. Салтевським і підтриманих окремими ученими (В. Лисиченком, П. Кубраком, В. Чаюком та ін.).

При побудові криміналістичної характеристики слід використовувати структуру криміналістичної характеристики, запропоновану М. Салтевським, бо вона найповніше відображає криміналістично значущі ознаки злочинів. У кожному виді (групі) або конкретному злочині структура криміналістичної характеристики може конкретизуватися, змінювати свої параметри: якісний і кількісний склад криміналістично значущих ознак, зв’язки між ними; у взаємодію можуть вступати нові об’єкти або може змінюватися спосіб такої взаємодії. Тому структуру криміналістичної характеристики необхідно вивчати відповідно до кожної конкретної методики розслідування.

Криміналістична характеристика має такі особливості.

По-перше, криміналістична характеристика — це упорядкована сукупність інформації про криміналістично значущі ознаки злочину, а не процесу розслідування, тому недоцільно деталізувати дані про виявлення злочинів, етапи розслідування, шляхи доказування, напрями розслідування, особливості перевірки версій тощо, які належать саме до процесу розслідування.

По-друге, не слід виокремлювати такі елементи криміналістичної характеристики, як дані, що не належать до предмета дослідження криміналістики, а досліджуються іншими науками, зокрема кримінологією, кримінальним правом, кримінальним процесом та іншими. А тому недоцільно виділяти дані про динаміку, структуру і суспільну небезпеку злочину; про причини і умови, що призводять до вчинення злочину; про стан і особливості боротьби з окремими категоріями злочинів; про політичні, соціальні і кримінально-правові наслідки злочинних дій тощо.

По-третє, не варто також виокремлювати криміналістичну класифікацію злочинів, слідчі ситуації, предмет доказування, оскільки в цьому разі розглядаються різнопланові поняття, непорівнянні між собою. Це зазначали В. Образцов, В. Анцифіров, Л. Драпкін, М. Селіванов, О. Філіппов, Р. Бєлкін.

По-четверте, недоцільно також включати до криміналістичної характеристики сукупності відомостей про дії злочинців, спрямовані на маскування злочинів і їх слідів; умови охорони предметів, на які вчинено замах; склад учасників злочинних груп і наявність у них професійних або злочинних навичок; хитрощі поведінки злочинців; механізми слідоутворення тощо, які є частинами сукупностей відомостей, що характеризують відповідно способи вчинення злочину.

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. — К., 1997. — 80 с.

2. Кримінальний кодекс України. — К., 2001. — 160 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України. — К., 2001. — 208 с.

4. Цивільний кодекс України. — К., 2004. — 416 с.

5. Аленин Ю. П. Выявление и расследование очагов преступлений: теория и практика. — Одесса: Юрид. ин-т ОГУ, 1996. — 267 с.

6. Аленин Ю. П., Тихонов В. В. Особенности расследования тяжких преступлений против личности. — Одесса; К.: АО БАХВА, 1996.

7. Бахин В. П, Карпов Н. С. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения. — К., 1999.

8. Бахин В. П., Биленчук П. Д., Ковалева В. В. Криминалистические рекомендации. — К., 1990.

9. Бахин В. П. Особенности расследования заказных убийств: Лекция. — К., 2001. — 48 с.

10. Бахин В. П. Следственная практика: проблемы изучения и совершенствования. — К.: Лыбидь, 1991. — 142 с.

11. Бахін В. П, Садченко О. О., Кузьмічов В. С. Потреби слідчої практики. — К., 1993.

12. Биленчук П. Д, Еркенов С. А., Кофанов А. В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация. — К., 1999.

13. Біленчук П. Д, Ягодинський В. М. та ін. Організація розслідування кримінальних справ про злочини, вчинені неповнолітніми та за їх участю. — К., 1996.

14. Біленчук П. Д., Котляревський О. І. Портрет комп’ютерного злочинця. — К., 1997.

15. Біленчук П. Д., Зубань М. А. Комп’ютерні злочини: соціально-правові і кримінолого-криміналістичні аспекти: Навч. посіб. — К.: Укр. акад. внутр. справ, 1994. — 72 с.

16. Бояров В. И. Убийства, совершенные в процессе противостояния организованных преступных группировок (особенности расследования). — Харьков, 1998. — 364 с.

17. Гавло В. К. Теоретические проблемы и практика применения методики расследования отдельных видов преступлений. — Томск: Изд-во ТГУ, 1985. — 190 с.

18. Емельянов В. П. Терроризм и преступления террористической направленности. — Xарьков: Рубикон, 1997. — 176 с.

19. Зеленецкий В. С. Общая теория борьбы с преступностью. Концептуальные основы. — Xарьков: Основа, 1994. — 321 с.

20. Зеленецкий В. С. Возбуждение уголовного дела. — Харьков, 1998. — 368 с.

21. Зорин Г. А., Танкевич О. В. Стратегия борьбы с транснациональной преступностью. — Гродно, 1997. — 104 с.

22. Камлик М. І., Невмержицький С. В. Корупція в Україні. — К.: Знання, 1998. — 186 с.

23. Коновалова В. Е. Психология в расследовании преступлений. — Xарьков, 1978. — 143 с.

24. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.

25. Коновалова В. О. Вбивство: мистецтво розслідування: Монографія. — X., 2001.

26. Колесниченко А. И., Коновалова В. Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. — Xарьков: Юрид. ин-т, 1985. — 93 с.

27. Корж В. П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. — Xарьков, 2002. — 412 с.

28. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Право, 1997. — 254 с.

29. Криміналістика: Підручник / За ред. П. Д. Біленчука. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

30. Криміналістика. Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. — К., 2001.

31. Криміналістика. Підручник / За ред. В. Ю. Шепітька. — К., 2004. — 726 с.

32. Кузьмічов В. С., Прокопенко Г. І. Криміналістика. — К.: Юрінком Інтер, 2001. — 368 с.

33. Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів. — К.: НВТ, 2000. — 450 с.

34. Лисиченко В. К., Циркаль В. В. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике. — К., 1987.

35. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования. — М.: Юрид. л-ра, 1973. — 216 с.

36. Лузгин И. М. Моделирование при расследовании преступлений. — М.: Юрид. лит., 1981. — 152 с.

37. Лук’янчиков Є. Д. Методологічні засади інформаційного забезпечення розслідування злочинів. — К.: НАВСУ, 2005. — 360 с.

38. Лукьянчиков Е. Д, Кузьмичев В. С. Тактические основы расследования преступлений. — К.: КВШ МВД СССР, 1989.

39. Матусовский Г. А. Методика расследования хищений. — К.: УМК ВО, 1988.

40. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. — К., 1999. — 448 с.

41. Міжнародне право / За ред. В. Г. Буткевича. — К.: Либідь, 2002. — 606 с.

42. Образцов В. А. Криминалистическая классификация преступлений. — Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1988. — 176 с.

43. Расследование хищений государственного или общественного имущества (проблемы тактики и методики). — Харьков: Выща шк., 1987.

44. Салтевский М. В. Основы методики расследования легализации денежных средств, нажитых незаконно. — Xарьков, 2000.

45. Салтевський М. В. Криміналістика. — К.: Кондор, 2005. — 588 с.

46. Скригонюк М. І. Криміналістика: Підручник. — К.: Атіка, 2005. — 496 с.

47. Советская криминалистика. Методика расследования отдельных видов преступлений / Под ред. В. К. Лисиченко. — К., 1988.

48. Шеремет А. П. Криміналістика: Навч. посіб. — К.: Центр навч. л-ри, 2005. — 472 с.

49. Шепітько В. Ю. Криміналістика: Енциклопедичний слов. — Х.: Право, 2001. — 560 с.

50. Экологические преступления: квалификация и методика расследования / Под общ. ред. В. Е. Коноваловой, Г. А. Матусовского. — Харьков, 1994.

51. Anrijs Kavalieris. Grime investigation. — Riga: The police academy of Latvia, 2003. — 528 с.