4.1.1. Поняття, сутність і джерела криміналістичної методики

Методика розслідування окремих видів злочинів — частина науки криміналістики, яка має озброїти слідчого науково-методичним комплексом знань і навичок розслідування та розкриття злочинів (І. Герасимов). Методика розслідування як самостійний розділ криміналістики включає наукові положення, рекомендації та методи розслідування окремих видів злочинів, що ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального законодавства. Згідно з визначенням В. Бахіна, криміналістична методика — це розділ науки криміналістики, який є системою наукових положень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних рекомендацій (алгоритмів, програм), що забезпечують оптимальну організацію розслідування та попередження окремих видів злочинів. І. Крилов вважає, що методика розслідування — це сукупність (система) наукових положень, тактичних засобів, прийомів і методичних рекомендацій, які застосовуються під час розслідування, розкриття та попередження злочинів.

Існують й інші визначення методики, наприклад, О. Васильєва, М. Селіванова, В. Танасевича. О. Колесніченко першим визначив методику як систему загальнонаукових положень, методичних рекомендацій, що базуються на нормах кримінально-процесуального законодавства, які використовуються з метою розслідування та розкриття злочинів. Р. Бєлкін зазначив, що криміналістична методика — це система певних елементів, взаємозалежних і взаємовизначальних, що розташовані у певному порядку і становлять структуру методики[17].

Джерела криміналістичної методики такі:

• Конституція України;

• закони України;

• норми кримінального і кримінально-процесуального законодавства України;

• слідча судова і експертна практика;

• положення науки.

Норми кримінально-процесуального законодавства впливають на побудову окремих методів, визначають перелік слідчих дій, які належать до першочергових і невідкладних.

Практика є основою пізнання та критерієм істини. Взаємозв’язок практики з криміналістичною методикою реалізується в таких напрямах:

• практика є основою для визначення завдань щодо удосконалення методики розслідування;

• теоретичні положення наук перевіряються практикою розслідування і розкриття злочинів;

• засоби і прийоми розслідування, що виникають на практиці, набувають завершеної форми після наукового узагальнення та дослідження.

Наука як джерело криміналістичної методики реалізується у двох формах:

• створення нових технічних засобів і тактичних прийомів;

• удосконалення структури криміналістичної методики, що робить її ефективнішою та економічнішою, розширює коло засобів доказування.

Таким чином, джерелами криміналістичної методики є закон, практика і наука. Інколи до джерел також включають організаційно-методичні, інформаційно-теоретичні і методологічні положення.

До організаційно-методичних і інформаційно-теоретичних положень належать вивчення та узагальнення слідчої практики, аналіз способів вчинення злочинів, методів розкриття і розслідування, що дає змогу формулювати принципи методики, розробляти криміналістичну характеристику, класифікувати злочини. Суть методологічних положень полягає в пізнанні механізму здійснення і в класифікації злочинів, закономірних зв’язків між елементами криміналістичної характеристики, у формуванні нових методів розслідування і розкриття злочинів, у розробці програм та алгоритмів діяльності слідчого в типових ситуаціях. Усе це розвиває наукові та практичні основи криміналістичної методики.