17. Судово-психіатрична експертиза

17. Судово-психіатрична експертиза

Судово-психіатрична експертиза в кримінальному процесі згідно зі статтями 76, 204 КПК України належить до числа експертиз, які обов’язково мають бути призначені для визначення психічного стану обвинуваченого або підозрюваного у тих випадках, коли в справі є дані, що викликають сумнів у їх осудності чи можливості в період провадження у справі усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Предметом судово-психіатричної експертизи є визначення психічного стану осіб, яким призначено експертизу, в конкретні проміжки часу та відносно певних обставин, що становлять інтерес для органів слідства та суду.

Об’єктами експертизи є:

— підозрювані, обвинувачені та підсудні, стосовно яких під час дізнання, слідства та судового розгляду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

— свідки та потерпілі, стосовно яких під час слідства та суду виникли сумніви щодо їх психічної повноцінності;

— потерпілі, стосовно яких вирішується питання про взаємозв’язок змін у їх психічному стані із вчиненими щодо них протиправними діяннями (безпорадний стан та заподіяння шкоди здоров’ю);

— позивачі, відповідачі та інші особи, стосовно яких вирішується питання про їхню дієздатність;

— матеріали кримінальної або цивільної справи, медична документація, аудіовізуальні матеріали та інша інформація про психічний стан особи, стосовно якої проводиться експертиза.

На вирішення судово-психіатричної експертизи можуть бути поставлені такі питання:

Чи страждала особа в період вчинення правопорушення будь— яким психічним захворюванням, чи проявлявся у неї тимчасовий розлад психічної діяльності?

Чи страждає особа на сьогоднішній день будь-яким психічним захворюванням?

Якщо особа страждає нині психічною хворобою, то яких заходів медичного характеру вона потребує (лікування на загальних підставах, примусове лікування в психіатричній лікарні за місцем проживання, примусове лікування в психіатричній лікарні спеціального типу чи системи)?

Якщо в особи є відхилення психіки, то чи не позбавляють вони її здатності усвідомлювати свої дії і керувати ними?

Чи страждає особа хронічним алкоголізмом, чи не потребує вона з цього приводу примусового лікування?

Чи здатна особа (обвинувачуваний, потерпілий, свідок), з урахуванням індивідуально-психологічних і вікових особливостей та стану розумового розвитку, правильно сприймати обставини, що мають значення у справі та давати щодо них правильні показання?

Чи здатна потерпіла (потерпілий) розуміти характер і значення вчинених по відношенню до неї дій та чинити опір (зокрема у справах про статеві злочини)?

Чи здатний неповнолітній, що страждає розумовою відсталістю, яка не пов’язана з психічними захворюваннями, усвідомлювати значення вчинених ним дій та керувати ними?

Чи була особа в момент скоєння правопорушення у стані фізіологічного афекту (стані сильного душевного хвилювання)?

Не менш широким є коло питань, які вирішуються судово-психіатричною експертизою у цивільному процесі у справах про визнання особи недієздатною для призначення опіки (ст. 39, 60 ЦК України), про визнання укладеної угоди недійсною (ст. 225, 226 ЦК України), у справах, пов’язаних з сімейними або трудовими правовідносинами, у справах про оскарження встановленого раніше психіатричного діагнозу, тощо.