14. Поняття і суть тактичного рішення

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

14. Поняття і суть тактичного рішення

Для вирішення слідчої ситуації слідчий приймає тактичне рішення: обирає засоби й методи виявлення, фіксації, дослідження та використання джерел доказової інформації у розслідуванні. На початку — це уявна діяльність з оцінки ситуації, яка склалася, а у подальшому — це формування уявної інформаційної моделі, побудова слідчих версій, планування, вирішення слідчої ситуації і, врешті—решт, практична діяльність, тобто реалізація тактичного рішення.

Тобто коли слідчим приймає тактичне рішення — це діяльність, яка включає: а) оцінку ситуації; б) створення уявної інформаційної моделі; в) вичленення проблеми та побудову версій; г) планування діяльності щодо вирішення ситуації; д) практичну діяльність щодо реалізації тактичного рішення.

Тактичні рішення поділяються на процесуальні і непроцесуальні. До процесуальних належать рішення про порушення кримінальної справи, відмову у порушенні кримінальної справи, вибору виду необхідних слідчих дій, обрання заходу процесуального примусу, як-то запобіжного заходу тощо. Непроцесуальні тактичні рішення — це прийоми й засоби реалізації процесуальних рішень, і вони повинні відповідати принципам кримінально-процесуального законодавства. Обрання найбільш доцільних засобів і тактичних прийомів пов’язаний із ризиком, тому неодмінно необхідно мати значну інформаційну базу. Таким чином, тактичне рішення — це вольовий акт слідчого, який полягає у визначенні мети, а також засобів і способів її досягнення. Будь-яке тактичне рішення повинно відповідати ряду вимог: законності, етичності, обґрунтованості, своєчасності, реальності виконання.

Тактичне рішення складається з трьох частин:

— інформаційної;

— організаційної;

— операційної.