30. Взаємодія слідчого з оперативнорозшуковими підрозділами

30. Взаємодія слідчого з оперативнорозшуковими підрозділами

Питання взаємодії слідчого та оперативно-розшукових підрозділів у розкритті злочинів розглядаються в різних розділах криміналістики: в загальнотеоретичному плані, в криміналістичній тактиці та криміналістичній методиці. Однак найбільш повне та предметне вираження дана проблема має отримувати в методиці розслідування злочинів.

Термін «взаємодія» в КПК України відсутній, але він застосовується в законах: «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 4, п. 4 ст. 7), «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (розділ V). У зв’язку з цим даний термін та саме поняття «взаємодія» відрізняється від таких понять, як «взаємозв’язок», «координація», «виконання доручень та вказівок», зміст яких роз’яснюється у відповідних правових нормах або випливає з їх змісту.

Взаємодія слідчого з оперативно-розшуковими підрозділами відповідно до ч. 3 ст. 114 КПК України здійснюється головним чином у процесі досудового слідства. Проте, виходячи зі змісту ч. 4 ст. 97, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 191 КПК України, воно можливе і до порушення кримінальної справи, а відповідно до ч. 2 ст. 138, ч. 1 ст. 139 КПК України — і після припинення досудового слідства.

оперативно-розшукові заходи носять переважно пошуковий характер, здійснюються спеціальними негласними методами та засобами та мають на меті своєчасне виявлення злочинів і осіб, які їх вчинили, знарядь злочину, викраденого майна, встановлення фактичних даних, важливих для розслідування, а також обставин, що сприяли вчиненню злочинів. Така діяльність ґрунтується на положеннях пп. 2, 9 ст. 10, п. 10 ст. 11 Закону «Про міліцію», ст. 8 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність»; ст. 13–15 Закону «Про організаційно— правові основи боротьби з організованою злочинністю» та ін.

У криміналістиці є декілька визначень взаємодії органів розслідування злочинів, узагальнюючи які можна розглядати як узгоджену діяльність різних ланок однієї або декількох організаційних систем, спрямовану на досягнення загальної мети з найменшими витратами сил, засобів і часу.

Взаємодія розглядається як вищий ступінь консолідації сил і засобів правоохоронних та контролюючих органів, наділених законом відповідними повноваженнями (серед яких один з основних видів — взаємодія слідчого та оперативно-розшукових органів), у різноманітних варіантах участі залежно від виду розслідуємого злочину, складності вирішуваних завдань, необхідності використання відповідних засобів, прийомів та методів.

Основу взаємодії складає обов’язкова участь відповідних правоохоронних та контролюючих органів у розкритті злочинів з виділенням для цього необхідних, специфічних для кожного органу джерел інформації, сил та засобів.

Необхідно відзначити співробітництво правоохоронних органів з громадськими формуваннями по охороні громадського порядку, створення таких формувань, залученню їх до участі в боротьбі зі злочинністю.

До системи взаємодії, в практичній діяльності, входять органи прокуратури, органи внутрішніх справ, Служби безпеки, такі державні органи України (Національний банк, Міністерство фінансів, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі, Державна митна служба, Фонд державного майна, Антимонопольний комітет, Державний комітет у справах охорони державного кордону, Державна податкова адміністрація, Державна контрольно-ревізійна служба та ін.), а також експерти, фахівці відповідних галузей знань, аудитори, представники підприємств, установ та організацій, об’єднань громадян, громадські формування по охороні громадського порядку.