51. Класифікація допитів

51. Класифікація допитів

Класифікація видів допиту:

• за суб’єктом проведення допиту (особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор, суддя);

• за процесуальним станом допитуваної особи (допит свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого);

• за віком допитуваного (допит неповнолітнього, малолітнього, особи похилого віку);

• за послідовністю проведення (допит первинний, додатковий, повторний);

• за місцем проведення (на місці події, у кабінеті слідчого, за місцем знаходження допитуваного);

• за складом учасників допиту (слідчий, допитуваний, захисник, педагог, законний представник, спеціаліст, експерт, перекладач);в залежності від використання науково-технічних засобів (із використанням звуко— та відеозапису, без використання технічних засобів).

Допит може бути розглянутий як інформаційний процес. Інформація у процесі допиту може бути класифікована за видами:

• за суб’єктом допиту її можна поділити на такі види:

— інформація, що виходить від слідчого;

— нформація, що виходить від допитуваного;

— інформація, що виходить від інших осіб, які беруть участь у допиті.

• за функціональним призначенням на такі види:

— комунікабельно-забезпечувальну (використовують для забезпечення успішного проведення допиту та встановлення психологічного контакту з допитуваним);

— субстанціональну (спрямовану на з’ясування основних відомостей по справі, що виявляється у постановці питань, які визначаються предметом допиту);

— спонукаючу (використовується у разі, якщо допитуваний забув важливі для справи обставини або відмовився від їх викладу);

— викриваючу (покликану виявити та викрити неправдиві дані в показаннях допитуваного);

— коригуючу (дозволяє уточнити показання або виявити та усунути викривлення, які є наслідком добросовісної помилки свідка або обвинуваченого).

Інформація, що виходить від допитуваного, може бути класифікована за такими критеріями:

• за характером вираження:

— змістовна (відомості, які повідомляються допитуваним у процесії допиту);

— паралінгвістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мову людини);

— мімічна (мімічні прояви, безпосередньо не пов’язані з мовою допитуваного);

— конклюдентна (рухи, указання на що-небудь, з котрих можна зробити висновок про наміри особи або її ставлення до чого-небудь);

— така, що відображає психофізіологічні реакції (почервоніння або збліднення шкіри обличчя, тремтіння рук, виступання поту та ін.);

• за характером виявлення (така, що вільно викладена, та викладена із спонуканням);

• за характером відображення дійсності (така, що відповідає дійсності, і така, що не відповідає їй).