54. Тактичні прийоми допиту

We use cookies. Read the Privacy and Cookie Policy

54. Тактичні прийоми допиту

Загальні тактичні прийоми допиту:

— прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);

— встановлення психологічного контакту;

— викладення показань у формі вільної розповіді;

— постановка запитань;

— пред’явлення доказів;

— актуалізація забутого в пам’яті допитуваного;

— оголошення показань інших осіб;

— допит на місці події;

— роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину;

— переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.

Основні тактичні прийоми допиту:

— маскування цілей допиту;

— створення враження поінформованості слідчого;

— обмовлення;

— раптовість при допиті.

Види типових ситуацій допиту:

— повідомлення правдивих показань;

— добросовісна помилка допитуваного;

— суперечності у показаннях допитуваного;

— відмова від дачі показань;

— повідомлення неправдивих показань.

Найпоширеніші тактичні прийоми допиту:

1. Встановлення психологічного контакту:

— бесіда з допитуваним на сторонню тему або на тему, що становить інтерес для слідчого;

— демонстрації слідчим поінформованості.

2. Актуалізація забутого в пам’яті допитуваного:

— постановка допитуваному нагадуючих запитань;

— допит на місці події;

— оголошення показань інших осіб.

3. Викриття неправди в показаннях. Виділяють шість підсистем, характерних для допиту обвинуваченого (підозрюваного):

— викриття неправди при повному запереченні обвинуваченим своєї вини і висуненні ним своєї версії;

— викриття неправди у ситуації часткового визнання обвинуваченим своєї вини;

— подолання замовчування обвинуваченим фактів, які інтересують органи розслідування;

— викриття неправдивої заяви про алібі;

— встановлення обмови;

— встановлення самообмови.