54. Тактичні прийоми допиту
54. Тактичні прийоми допиту
Загальні тактичні прийоми допиту:
— прогнозування та планування допиту (власне підготовка до допиту);
— встановлення психологічного контакту;
— викладення показань у формі вільної розповіді;
— постановка запитань;
— пред’явлення доказів;
— актуалізація забутого в пам’яті допитуваного;
— оголошення показань інших осіб;
— допит на місці події;
— роз’яснення суті наслідків вчиненого злочину;
— переконання у необхідності надання допомоги органам розслідування тощо.
Основні тактичні прийоми допиту:
— маскування цілей допиту;
— створення враження поінформованості слідчого;
— обмовлення;
— раптовість при допиті.
Види типових ситуацій допиту:
— повідомлення правдивих показань;
— добросовісна помилка допитуваного;
— суперечності у показаннях допитуваного;
— відмова від дачі показань;
— повідомлення неправдивих показань.
Найпоширеніші тактичні прийоми допиту:
1. Встановлення психологічного контакту:
— бесіда з допитуваним на сторонню тему або на тему, що становить інтерес для слідчого;
— демонстрації слідчим поінформованості.
2. Актуалізація забутого в пам’яті допитуваного:
— постановка допитуваному нагадуючих запитань;
— допит на місці події;
— оголошення показань інших осіб.
3. Викриття неправди в показаннях. Виділяють шість підсистем, характерних для допиту обвинуваченого (підозрюваного):
— викриття неправди при повному запереченні обвинуваченим своєї вини і висуненні ним своєї версії;
— викриття неправди у ситуації часткового визнання обвинуваченим своєї вини;
— подолання замовчування обвинуваченим фактів, які інтересують органи розслідування;
— викриття неправдивої заяви про алібі;
— встановлення обмови;
— встановлення самообмови.