Розділ 5 Використання можливостей засобів масової інформації при розслідуванні злочинів[19]

Необхідною передумовою розвитку демократії в Україні є встановлення правопорядку належного рівня. Його укріплення та охорона покладаються на різноманітні державні і недержавні інституції (організації, органи, установи тощо), серед яких слід виокремити державні органи влади. В Україні, як і в більшості держав представницької демократії, вони утворюють три гілки влади — законодавчу, виконавчу та судову. Серед органів державної влади, на які покладаються обов’язки із забезпечення правопорядку та законності, захисту прав і законних інтересів громадян, державних і громадських організацій особливе місце посідають правоохоронні органи.

У демократичному суспільстві джерелом державної влади є народ, а отже, за сучасних умов органи державної влади не можуть повноцінно функціонувати без підтримки суспільством своєї діяльності. Саме тому серед недержавних інститутів, що беруть участь у вирішенні питань укріплення правопорядку та зміцнення законності, велике значення належить і засобам масової інформації (ЗМІ), які покликані сприяти розв’язанню зазначених проблем не силою державного примусу, як це можуть робити органи державної влади, а через сферу духовно-ідеологічного впливу. На сьогодні ЗМІ сформувалися в особливий інститут демократії, який значно впливає на всі сфери життя суспільства, в тому числі і на кримінальне судочинство. Конституційне право громадян на отримання інформації про стан боротьби зі злочинністю в Україні визначається основою здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади у сфері правопорядку. Тому необхідність залучення можливостей ЗМІ для потреб органів дізнання та досудового слідства зумовлена потребою часу. Натоміть аналіз виконаних ученими-криміналістами досліджень свідчить про те, що цей напрям діяльності зазначених органів не має системного, науково обґрунтованого характеру, до цього часу відсутнє повне уявлення про можливі напрями і тактичні засади використання ЗМІ при розслідуванні злочинів. У значній кількості праць, присвячених зазначеній проблемі, висвітлюються традиційні форми діяльності правоохоронних органів, які було напрацьовано у середині та наприкінці минулого століття, а отже, вони значно відстають від темпів наступу сучасної злочинності.