2.6.3. Підготовка і призначення судових експертиз

Виконанню експертизи передує її ретельна підготовка. Етап підготовки до призначення та здійснення судової експертизи включає таке:

• підготовку матеріалів для дослідження:

• отримання порівняльних зразків для дослідження;

• вибір моменту призначення експертизи;

• визначення мети і конкретних завдань експертного дослідження, формулювання питань експерту;

• вибір експертної установи або експерта.

Підготовка матеріалів для дослідження полягає в тому, що під час виконання слідчих дій (огляду, обшуку, виїмки, відтворення обстановки та обставин події) слідчий отримує інформацію про обставини події, а також предмети, речі, документи, інші об’єкти, які мають важливе значення для правильного вирішення кримінальної справи. Аналізуючи отримані матеріали, слідчий визначає, які саме питання, пов’язані із розслідуваною справою, підлягають встановленню за допомогою експертних досліджень і чи є наявний у справі матеріал достатнім для вирішення цих питань. Для вирішення питання щодо достатності обсягу вихідного матеріалу доцільно залучити спеціаліста. У тому разі, якщо спеціаліст визнає зібраний обсяг матеріалу недостатнім, слідчий вживає заходів для одержання додаткового матеріалу відповідно до рекомендації спеціаліста, в тому числі у результаті отримання порівняльних зразків для експертного дослідження.

Отримання порівняльних зразків для експертного дослідження полягає в тому, що слідчий за необхідності одержує зразки для експертного дослідження. Порівняльні зразки повинні відповідати таким вимогам: не може бути піддано сумніву їх походження від об’єктів, що перевіряються; мають відображати достатній обсяг їх властивостей; повинні бути придатними для співставлення з об’єктами для порівняння. Порівняльні зразки поділяються на вільні та експериментальні.

Вільні порівняльні зразки — це об’єкти, які виникли поза зв’язком із певною кримінальною справою, і їх виникнення, як правило, належить до періоду часу, що передував вчиненню правопорушення та порушенню кримінальної справи. Це заяви, листи тощо. Вільні зразки можуть бути виявлені під час обшуку, виїмки, огляду.

Експериментальні зразки спеціально отримують для порівняльного дослідження у підозрюваного, обвинуваченого, свідка або потерпілого на підставі та у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України. Існують спеціальні тактичні прийоми та технічні способи отримання експериментальних зразків, які дають змогу забезпечити їх придатність і максимальну інформативність. Експериментальні зразки одержує, як правило, сам слідчий, за винятком випадків, коли їх отримання потребує застосування спеціальних методик.

Правильний і своєчасний вибір моменту призначення експертизи має важливе значення для розслідуваної справи. Якщо експертизу буде призначено передчасно, коли слідчий не зібрав усіх необхідних матеріалів для експертного дослідження, експерт не зможе вирішити всі питання про обставини, які мають значення у справі, що зумовлює реальну ймовірність призначення додаткової або повторної експертизи. Якщо призначення експертизи необґрунтовано відкладається, то це може призвести до зволікання при здійсненні досудового розслідування, втрати доказової бази, порушення прав учасників кримінального процесу та інших негативних наслідків, тому що виконання більшості експертиз потребує значного за тривалістю терміну. Отже, експертиза повинна бути призначена слідчим своєчасно, і, визначаючи цей момент, слідчий повинен враховувати:

• властивості та стан об’єктів експертного дослідження;

• необхідність і можливість отримання порівняльних зразків;

• особливості експертного дослідження (складність, наявність відповідних методик, термін здійснення тощо);

• слідчу ситуацію, що склалася.

Визначення мети та конкретних завдань експертного дослідження і формулювання питань експерту є основними завданнями підготовки судової експертизи. Мета та конкретні завдання експертизи визначаються обставинами, які підлягають встановленню під час дослідження, фактичними даними, що з’ясовуються за допомогою використання спеціальних знань при дослідженні матеріалів кримінальної справи. Конкретні завдання експерта визначаються за допомогою питань, які формулюються органом дізнання, слідчим або судом. Як правило, під час призначення експертизи питання формулюються відносно таких типових обставин:

• причинного зв’язку між явищем і його наслідками;

• часу, напрямку дії, швидкості, сили, послідовності та інших параметрів досліджуваного процесу;

• властивостей і стану досліджуваних об’єктів (наприклад, вік, статева зрілість, справність зброї тощо);

• родової належності та індивідуальної тотожності.

Для правильного формулювання питань слідчому необхідно:

• з’ясувати суть обставин, які необхідно встановити за допомогою експертизи;

• ознайомитися з існуючими науковими можливостями і методами встановлення (одержання) інформації щодо факту, який встановлено;

• визначити наявність інших методів встановлення обставин кримінальної справи.

Під час формулювання питань з метою досягнення точності, логічності та грамотності доцільно скористатися допомогою спеціаліста. Питання експерту повинні відповідати певним вимогам, а саме:

• бути конкретними, чіткими і повними;

• мати відповідну логічну послідовність;

• відповідати компетенції експерта (не виходити за межі його спеціальних знань).

Вибір експертної установи або експерта здійснюється залежно від виду експертизи, об’єктів дослідження та питань, що підлягають вирішенню. В Україні існує розгалужена мережа спеціалізованих судово-експертних установ і відомчих служб з різних галузей знань, які були розглянуті вище. Як правило, здійснення експертизи доручається цим установам, а іншим особам — лише у разі неможливості проведення експертизи в експертній установі чи службі. Міністерство юстиції України веде Реєстр атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян. Відповідно до ст. 9 Закону України “Про судову експертизу” органи дізнання, досудового слідства і суди зобов’язані доручати проведення судових експертиз переважно фахівцям, внесеним до цього реєстру. При здійсненні експертизи поза експертною установою в постанові про призначення експертизи зазначається конкретний фахівець, якому доручається виконати експертизу.

Прийнявши рішення про необхідність призначення експертизи, слідчий виносить відповідну постанову (ст. 196 КПК України). Постанова про призначення експертизи складається із трьох частин — вступної, описової і резолютивної.

У вступній частині зазначаються: дата і місце складання постанови, посада, звання, прізвище слідчого, кримінальна справа, в якій призначається експертиза.

В описовій частині викладаються: суть справи та обставини, які зумовили необхідність здійснення експертизи, а також особливості, що стосуються об’єкта дослідження, які можуть мати значення для висновку. Завершується описова частина формулюванням підстав для призначення експертизи.

У резолютивній частині формулюється рішення про призначення експертизи, називається її предметний вид за існуючою класифікацією (криміналістична, судово-медична, психіатрична тощо), за процесуальними ознаками (повторна, додаткова, комісійна, комплексна); зазначається прізвище експерта, питання, з яких він має дати висновок, перелік матеріалів, що надаються експерту.

Якщо здійснення комплексної експертизи доручається працівникам кількох установ, постанови надсилають до кожної з них із зазначенням, кому саме адресовано ті або інші об’єкти дослідження та інші матеріали.