4.2.1. Історіографічні основи розвитку термінології криміналістичної характеристики окремих видів злочинів

Злочин вивчають різні юридичні науки, отже, його властивості та ознаки описують, виходячи з потреб конкретної науки, тобто характеристика злочину може бути кримінально-правовою, кримінологічною, кримінально-процесуальною, криміналістичною тощо.

Кримінально-правова характеристика формується на основі аналізу ознак злочинів, що мають значення для вирішення питання про наявність складу злочину, правильної його кваліфікації і з’ясування інших кримінально-правових питань.

Кримінологічну характеристику становлять систематизовані відомості про динаміку злочинів, що мають значення при встановленні їх причин і умов, які призводять до вчинення злочинів і сприяють вжиттю заходів щодо їх усунення. До неї також належать відомості про типовий механізм злочинної поведінки, які дають змогу розробляти типологію правопорушників, та інші відомості, що мають значення для практики попередження злочинів.

Основу кримінально-процесуальної характеристики становить предмет доказування (ст. 64 КПК України) — процесуальний інститут, зміст якого розкриває вимоги закону про всебічне, повне та об’єктивне дослідження обставин справи і створює передумови для того, щоб у кожному випадку з’ясувати, яке коло конкретних обставин треба встановити. Ця характеристика також включає й інші положення процесуального закону, зокрема ті, що характеризують особливості порушення справ цієї категорії і прийняття тих або інших процесуальних рішень.

Криміналістична характеристика відображає переважно на статистичному (ймовірному) рівні дані про окремі елементи злочину: особу злочинця і потерпілого, прийоми підготовки, вчинення і приховування окремих видів злочинів; ситуаційно зумовлені, причинно або в інший спосіб пов’язані з подією злочину результати відповідних змін у навколишньому середовищі, що мають доказове значення; спроби приховати сліди злочинів, до яких вдаються злочинці, а також інформацію про інші обставини, що може бути корисною для повного, всебічного і об’єктивного розслідування кримінальних справ. Важливим чинником формування криміналістичних характеристик злочинів є прогнозування нових способів їх вчинення, виявлення типових хитрощів з боку злочинців. Як зазначив О. Ейсман, криміналістична характеристика злочину є науково обґрунтованим типовим переліком обставин, що підлягають встановленню у справі. Ці обставини є як юридично релевантними, так і проміжними (доказовими) з виокремленням серед них прихованих, неочевидних обставин, що характеризують злочин певного виду (групи) на момент початку розслідування і допомагають ефективно організувати розслідування. Криміналістична характеристика інформаційно наповнює коло конкретних обставин, які потрібно встановити у кримінальній справі. Вона заповнює інформацією проміжки між цими обставинами, а тому завдання, що стоять перед кримінально-процесуальною характеристикою, вирішуються через криміналістичну характеристику злочинів, особливо на початковому етапі розслідування.

Щодо криміналістичної і кримінологічної характеристик злочинів кримінально-правова є своєрідним носійним каркасом, який визначає основу їх структури і змісту. У ряді випадків інформація відносно однієї й тієї ж ознаки є в різних галузевих характеристиках. Однак ця обставина не означає, що галузеві характеристики злочинів містять надлишкову інформацію, дублюють одна одну, тому що цільове призначення однойменної інформації у кожній з галузевих характеристик визначається предметом певної галузі знань. Отже, між галузевими характеристиками є як спільні ознаки, так і відмінності.

Криміналістична характеристика — поняття відносно нове, воно було впроваджене у криміналістичну науку порівняно недавно і поки що перебуває у стадії становлення. Характеристика — один із прийомів ознайомлення з предметом, суть якого полягає у виявленні відмінних якостей, властивостей предмета.

Вперше про криміналістичну характеристику як елемент методики згадують Л. Сергєєв (1966) та О. Колесніченко (1967). Однак у їхніх працях вона недостатньо розкрита, спірним виявилися і самі визначення. З’явившись наприкінці 60-х років ХХ ст., поняття “криміналістична характеристика злочинів” привернуло до себе увагу багатьох провідних учених-криміналістів, що досліджували теоретичні та практичні питання методики розслідування окремих видів злочинів.

Визнанням криміналістичної характеристики як наукової категорії криміналістики було включення до програми курсу “Криміналістика” (для юридичних інститутів і юридичних факультетів університетів) самостійної теми “Криміналістична характеристика злочинів”. У підручниках з криміналістики з’явилися розділи, присвячені цій темі. Дискусії відносно криміналістичної характеристики, що й досі тривають, мають здебільшого дві мети: виявити, що є суттєвим для цього поняття, і визначити коло основних складових криміналістичної характеристики злочинів.