8.1.1. Поняття і загальна характеристика злочинів, які вчинені з використанням досягнень сучасних інформаційних технологій

Сьогодні людство переживає бурхливий розвиток автоматизації, інформатизації і комп’ютеризації всіх сфер життя. За даними Nua Internet Surveys, кількість користувачів глобальної мережі Інтернет з 80 тис. у 1988 р. зросла до 400 млн на кінець 2000 р., серед них близько мільйона — в Україні. У 2006 р. кількість українських користувачів Інтернет зросла до 2 млн чол. У нашій державі ефективному використанню можливостей глобальної мережі для розвитку науки, освіти, культури, підприємницької діяльності сприяє підписаний 31 липня 2000 р. Президентом України Указ “Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”. Указ, зокрема, передбачає встановлення та наповнення інформацією веб-сторінок центральними органами виконавчої влади, створення належних економічних, правових, технічних умов для забезпечення широкого доступу до мережі громадян та юридичних осіб усіх форм власності. Але поширення інформаційних технологій має і негативний аспект: відкриває шлях до антисоціальної та злочинної поведінки. Комп’ютерні системи містять у собі нові, дуже досконалі можливості для невідомих раніше правопорушень, а також для вчинення традиційних злочинів, але нетрадиційними засобами.

На конференції країн “великої вісімки” щодо проблем кіберзлочинності, яка відбулася у жовтні 2000 р., зазначалося, що збитки від кіберзлочинів сягають 100 млрд німецьких марок щороку. А за оцінками Рахункової палати уряду США, щорічні збитки від розкрадань і шахрайств, здійснених за допомогою інформаційних технологій тільки через Інтернет, становлять 5 млрд дол.

Злочини, які вчиняють з використанням переваг найсучасніших технологій, завдають великих економічних збитків, до того ж суспільство стає дедалі залежнішим від роботи автоматизованих систем у різноманітних сферах життя — від управління збройними силами, підприємствами, організаціями, відомствами, рухом літаків і поїздів до медичного обслуговування населення та національної безпеки. Іноді навіть незначний збій у функціонуванні таких систем може спричинити реальну загрозу життю людей. Стрімке зростання глобальних комп’ютерних і телекомунікаційних мереж, а також можливість підключення до них через звичайні телефонні лінії посилюють можливості їх використання у кримінальній діяльності.

Безумовно, найбільше від комп’ютерних (тут і далі термін “комп’ютерний” буде використовуватися як умовний) злочинів потерпають технічно розвинені країни, однак і в інших країнах з початком процесу комп’ютеризації створюються сприятливі умови для вчинення таких злочинів. Зокрема, глобальна комп’ютерна мережа Інтернет надає можливість увійти до будь-якої світової відомчої комп’ютерної системи, у тому числі і військової. До того ж це можна зробити майже з будь-якої точки світу. Порівняно з Великобританією, Німеччиною, США, Японією національна безпека України поки що залежить від комп’ютерних мереж значно менше: від комп’ютерних злочинів в основному потерпає фінансово-кредитна сфера. Але у недалекому майбутньому такі злочини можуть призвести до глобальних катастроф — екологічних, економічних, на транспорті тощо. Запровадження сучасної системи управління культурою, освітою, наукою, медициною, рухом літаків у повітрі, поширення телекомунікаційної мережі, впровадження системи електронних платежів, використання комп’ютерів у діяльності правоохоронних органів та у військовій справі значно розширили сферу діяльності всіх різновидів комп’ютерних злочинців: хакерів і крекерів, фріків і кібершахраїв, колекціонерів і піратів.

Протягом останнього десятиріччя велика увага приділялася проблемам, пов’язаним з бурхливим розвитком феномену, відомого в усьому світі під назвою “комп’ютерна злочинність”. На сьогодні це поняття (досить умовно) включає всі протизаконні дії, при яких електронна обробка інформації була знаряддям їх вчинення або їх об’єктом. Таким чином, до цього кола проблем потрапили не тільки злочини, безпосередньо пов’язані з комп’ютерами, а й такі, як шахрайство з кредитними магнітними картками, злочини у сфері телекомунікацій (шахрайство з оплатою міжнародних телефонних переговорів), незаконне використання банківської мережі електронних платежів, програмне “піратство”, шахрайство з використанням ігрових автоматів та багато інших. До цієї групи проблем належать також ті, що пов’язані з використанням доказів комп’ютерного походження при розслідуванні традиційних злочинів.

Комп’ютерна злочинність — це міжнародне явище, рівень якого тісно пов’язаний з економічним рівнем розвитку суспільства у різних державах і регіонах. При цьому технічно менш розвинені країни завдяки діяльності міжнародних правоохоронних організацій мають можливість використати досвід розвиненіших країн для запобігання та викриття комп’ютерних злочинів. Загальні тенденції, злочинні засоби та заходи запобігання є у різні проміжки часу однаковими у різних країнах і зумовлені єдністю технічної, програмної та методичної бази цих злочинів.

Таким чином, поняття “комп’ютерна злочинність” разом з розвитком комп’ютерних, телефонних технологій поступово трансформувалось у поняття “злочини у сфері інформаційних технологій”.

Злочинність у галузі інформаційних технологій має такі основні ознаки:

• як правило, міжнародний характер (злочин виходить за межі однієї держави);

• труднощі у визначенні “місцезнаходження” злочину;

• слабкі зв’язки між ланками в системі доказів;

• неможливість спостерігати і фіксувати докази візуально;

• широке використання злочинцями засобів шифрування інформації.

Громадськість дедалі більше цікавиться цими питаннями, оскільки кожний власник або користувач комп’ютера, телефону, радіотелефону, модема, пластикової картки — це потенційний потерпілий, якого можуть очікувати тяжкі наслідки в разі вчинення злочину, особливо у державному, комерційному та промисловому секторі, де можливі великі фінансові втрати. Комп’ютерні злочинці за допомогою міжнародних комп’ютерних мереж типу Інтернет поширюють свій кримінальний досвід, не звертаючи уваги на національні кордони, що потребує відповідних кроків кооперації від правоохоронних установ, які протидіють цим злочинам, оперативного обміну інформацією про комп’ютерні злочини.

З розвитком глобальних комп’ютерних і телекомунікаційних мереж набула поширення практика промислового шпигунства. Саме тому проблеми розробки систем захисту та зберігання державної, службової та комерційної таємниці набувають сьогодні особливого значення. Багато проблем виникає у зв’язку з крадіжками послуг, зокрема вторгненням до телефонних мереж і незаконною торгівлею послугами зв’язку. Також Інтернет широко використовують торговці піратським програмним забезпеченням, порнографією, зброєю та наркотиками для ведення справ, обміну інформацією, координації дій. Крім цього, комп’ютерні мережі можуть стати об’єктом нападу терористів. У травні 1998 р. “тигри звільнення Тамілу” у Шрі-Ланці вперше серед терористичних груп провели кібернетичну атаку, спрямовану проти посольств у столиці.

Починаючи з 1991 р. при Генеральному секретаріаті Інтерполу діє Робоча група з проблем комп’ютерної злочинності, яка вивчає цей вид злочинів у різних країнах, розробляє рекомендації, допомагає у стандартизації національних законодавств, напрацьовує методичний досвід розслідування комп’ютерних злочинів. За час існування Робоча група створила сучасну класифікацію комп’ютерних злочинів, розробила уніфіковану форму повідомлення (запиту) про такі злочини, працює над створенням довідника “Комп’ютери та злочини”, намагаючись стандартизувати методи і процедури розслідування у різних країнах, щороку організовує навчальні курси з підготовки фахівців. Розширення сфери діяльності Робочої групи привело до її перейменування у 1996 р. в Європейську робочу групу з проблем злочинності в сфері інформаційних технологій. Були визначені три пріоритетні напрями діяльності Робочої групи:

• інтернет-аналіз ситуації, дослідження питань правового і поліцейського характеру;

• шахрайства з використанням електронних засобів платежу;

• шахрайства з використанням різних засобів зв’язку і телекомунікацій.

Особлива увага приділяється саме питанням міжнародного співробітництва під час розслідування комп’ютерних злочинів. У багатьох країнах для боротьби з цим видом злочину створено спеціалізовані підрозділи, які займаються виявленням, розслідуванням комп’ютерних злочинів і збиранням на національному рівні іншої інформації з цього питання. Саме спеціалізовані національні поліцейські підрозділи утворюють основне ядро сил протидії міжнародній комп’ютерній злочинності. Такі підрозділи вже створені і діють тривалий час у Сполучених Штатах Америки, Канаді, Великобританії, Німеччині, Швеції, Швейцарії, Бельгії, Португалії, Австрії, Польщі та багатьох інших країнах.

Беззаперечним міжнародним авторитетом у галузі безпеки Інтернет є служба Computer Emergency Response Team (CERT), заснована інститутом розробки програмного забезпечення Пітсбурзького університету Карнегі — Мелона (Carnegie Mellon University Pittsburgh, США). Працівники CERT допомагають користувачам Інтернету виявляти випадки проникнення в інформаційні системи, розробляти та розповсюджувати посібники з інформаційної безпеки.

Міжнародна спільнота дійшла висновку, що організація захисту інформаційної інфраструктури тільки на національному рівні буде малоефективною. Водночас організація протидії кримінальним проявам лише засобами правоохоронних органів не завжди буває ефективною. Тому на початку 90-х років ХХ ст. була створена організація FIRST — форум-команд-реагування на інциденти, яка об’єднує 80 бригад реагування з 19 країн світу. Ці бригади представляють державні, комерційні, промислові установи та навчальні заклади.

Для того щоб інформація з інших країн швидко та у доступній формі (мова повідомлення, специфічні терміни, коди злочинів тощо) надходила до національних спеціалізованих підрозділів (якщо їх немає, то до інших компетентних органів), а також для оперативного обміну такою інформацією між країнами Генеральний секретаріат Інтерполу ще у 1994 р. рекомендував усім країнам — членам організації створити національний центральний консультативний пункт з проблем комп’ютерної злочинності (national central reference point) і закріпити конкретних співробітників для роботи з інформацією про комп’ютерні злочини. Ці пункти створені, як правило, в апараті національних бюро Інтерполу або у спеціалізованих підрозділах, що займаються комп’ютерною злочинністю або економічними злочинами. На базі НЦБ Інтерполу в Україні такий пункт був створений 17 вересня 1996 року. Це дало можливість накопичити матеріал про законодавче регулювання та організаційний досвід попередження, розкриття і розслідування комп’ютерних злочинів у різних країнах, підготувати низку аналітичних оглядів і публікацій з актуальних питань, ознайомити співробітників МВС, прокуратури, суду з цим новим для України видом злочинів, внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення кримінального законодавства України.