2.4.4. Виїмка, тактика її здійснення

Стаття 178 КПК України передбачає, що виїмка здійснюється у тих випадках, коли слідчий має точні дані, що предмети чи документи, які мають значення для справи, перебувають у певної особи чи в певному місці. Отже, на відміну від обшуку, призначаючи проведення виїмки, слідчий точно знає, що саме (який конкретний об’єкт) підлягає вилученню та де саме він перебуває. Але необхідно мати на увазі, що слідчий може і не знати точного місцезнаходження предмета чи документа, але мати інформацію, що необхідний об’єкт є в певній установі, організації, будинку або квартирі.

Як правило, виїмку здійснюють стосовно документів і предметів, що перебувають на підприємствах, в установах та організаціях. Якщо слідчому точно відомо, що певний об’єкт є за місцем проживання конкретної особи і ця особа не протидіятиме вилученню цього об’єкта, виїмку можна проводити і в окремих громадян.

За загальним правилом, при проведенні виїмки повинна бути присутня особа, у володінні або користуванні якої перебувають об’єкти, що підлягають вилученню, а також не менше двох понятих.

Під час виїмки у слідчого немає потреби у пошукових діях і проведення цієї слідчої дії меншою мірою зачіпає особисті права громадян. Тому процесуальною підставою проведення виїмки є постанова, винесена слідчим. Отримання санкції прокурора на проведення виїмки законом не передбачено, за винятком випадків, коли виїмці підлягають документи, що становлять державну таємницю. В такому разі виїмку здійснюють тільки з санкції прокурора або його заступника, у порядку, погодженому з керівником відповідної установи.

Особливий порядок також передбачений для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції. У ст. 187 КПК України передбачено, що виїмку поштово-телеграфної кореспонденції здійснюють за постановою слідчого, яка санкціонована прокурором або його заступником. Але ця норма КПК України суперечить Конституції України. Так, ст. 31 Конституції України проголошує, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Пленум Верховного Суду України в постанові № 9 від 1 листопада 1996 р. роз’яснив, що недоторканність житла і тайна листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції є невіддільними правами особи, і дозвіл на накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку в поштово-телеграфних установах надає тільки суд. За поданням органу, який провадить попереднє розслідування, відповідні матеріали розглядає суд і з дотриманням таємниці слідства приймає процесуальне рішення — суддя виносить відповідну постанову про надання дозволу на накладення арешту на кореспонденцію та її виїмку у поштово-телеграфних установах, в якій зазначає термін дії дозволу, або про відмову в застосуванні таких заходів. Стаття 187 КПК України суперечить Конституції, тому як норми прямої дії застосовуються норми Конституції України.

Для виїмки поштово-телеграфної кореспонденції запрошують двох понятих — представників пошти та здійснюють вилучення, за результатами якого складають протокол.

У випадках, коли особа переховує документи та предмети, що підлягають виїмці, або протидіє проведенню виїмки, слідчий замість виїмки здійснює обшук з наступним повідомленням про це прокурора або його заступника.