10.1.3. Проблеми правового регулювання при розкритті і розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушенням правил поводження з радіоактивними матеріалами

Згідно з п. 1.8 Правил забезпечення зберігання ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання (затверджені наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 14 грудня 2000 р. № 241) радіоактивні матеріали — це будь-які матеріали, які містять радіонукліди і для яких питома активність та сумарна активність вантажу перевищують межі, встановлені нормами, правилами й стандартами з ядерної та радіаційної безпеки.

У Кримінальному кодексі України виокремлено ряд злочинів, що стосуються дій з подільними матеріалами. Зокрема у ст. 261 “Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення”, ст. 265 “Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами”, ст. 266 “Погроза вчинити викрадення або використати радіоактивні матеріали”, ст. 267 “Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами”, ст. 274 “Порушення правил ядерної та радіаційної безпеки” та інших, у тому числі й тих, які стосуються охорони навколишнього середовища.

Законодавча база України з питань регулювання відносин, пов’язаних з виготовленням, використанням, перевезенням, зберіганням і знищенням радіоактивних матеріалів, визначається потребами безпечної експлуатації АЕС та наслідками Чорнобильської катастрофи. Тобто законодавча база, яка мала б регулювати відносини в сфері ядерної та радіаційної безпеки, застаріла. Не відповідає вимогам і сучасна процесуально-правова база боротьби зі злочинністю, пов’язаною з використанням радіоактивних речовин. Так, складна ситуація склалася щодо правової регламентації дій правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю, пов’язаною з незаконним поводженням з радіоактивними матеріалами.

Так, на сьогодні можна виокремити такі проблеми, які існують у діяльності правоохоронних органів при виявленні радіоактивних матеріалів:

1. Забезпечення безпеки життя та здоров’я працівників правоохоронних органів, які мають безпосередній контакт з радіоактивними матеріалами при обшуку, огляді приміщення та вилученні цих матеріалів. До відома працівників міліції не доводяться елементарні дії із захисту від ураження радіоактивними матеріалами. Незнання реального ступеня загрози при контакті з подільними матеріалами та ігнорування запобіжних заходів може завдати серйозної шкоди їх здоров’ю. При виїзді на місце подій у працівників правоохоронних органів мають бути атестовані дозиметричні прилади. При цьому також є обов’язковим профілактичний огляд працівників після проведення слідчих дій.

2. Зберігання подільних матеріалів після їх вилучення. Як відомо, радіоактивні матеріали мають зберігатися у спеціально відведених приміщеннях, що відповідають санітарним нормам зберігання і, як правило, не належать системі МВС. Тому в кожному регіоні мають бути визначені та доведені до відома ОВС у результаті видання спеціальних нормативних актів місця, безпосередньо призначені для зберігання радіоактивних матеріалів. При цьому дуже важливо на рівні Кабінету міністрів України за допомогою прийняття міжвідомчих нормативно-правових актів визначити механізм міжвідомчої взаємодії для використання цих приміщень. Досить часто на практиці працівники ОВС, не усвідомлюючи ступеня суспільної небезпеки радіоактивних матеріалів, зберігають їх у службових приміщеннях і завдають при цьому серйозної шкоди не тільки власному здоров’ю, а й здоров’ю пересічних громадян, які відвідують установи ОВС.

3. Чітке визначення установ, які можуть залучатися до проведення експертиз щодо подільних матеріалів і оцінки ступеня суспільної загрози, яку вони становлять. Ці питання викликають суперечки при судовому розгляді такої категорії справ, коли захисник підсудних ставить під сумнів компетентність установ, які здійснювали експертизи щодо цих справ. Отже, потрібно розробити правовий механізм проведення такої експертизи, її повноти та вичерпності. Про актуальність цієї проблеми свідчать законодавчі акти, ухвалені останнім часом.

4. Створення бази спектроскопічних даних дослідження подільних матеріалів для поліпшення якості та достовірності судово-криміналістичної експертизи і можливості створення територіальної карти радіоактивних матеріалів України. Як відомо, кожен радіоактивний матеріал проходить певні процедури обробки. Кожна з цих процедур залишає специфічні ознаки на радіоактивному матеріалі. Створення банку даних радіоактивних матеріалів дасть змогу визначити установу, в якій проводилися маніпуляції з вилученим матеріалом, що, в свою чергу, дасть можливість встановити прив’язку до конкретної установи та ступінь суспільної небезпеки конкретного матеріалу.

5. Налагодження міжнародної взаємодії за допомогою підписання відповідних договорів з правоохоронними органами інших держав та уніфікації відповідних правових документів тощо. Останні дії МВС України дають надію на можливість підписання найближчим часом ряду договорів з іншими країнами, що допоможе полегшити взаємодію між правоохоронними органами різних держав.

Також потрібно враховувати, що цей вид злочинності є відносно новим, тому постійно змінює свої зовнішні форми прояву. З огляду на це перед правоохоронними органами постає дедалі більше нових проблем. І тому дуже важливо вести постійний контроль за цим видом злочинності, щоб мати змогу негайно реагувати на її нові прояви.