Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори

Стаття 9. Загальнодержавні податки та збори

9.1. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

9.1.1. податок на прибуток підприємств;

9.1.2. податок на доходи фізичних осіб;

9.1.3. податок на додану вартість;

9.1.4. акцизний податок;

9.1.5. збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

9.1.6. екологічний податок;

9.1.7. рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

9.1.8. рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

9.1.9. плата за користування надрами;

9.1.10. плата за землю;

9.1.11. збір за користування радіочастотним ресурсом України;

9.1.12. збір за спеціальне використання води;

9.1.13. збір за спеціальне використання лісових ресурсів

9.1.14. фіксований сільськогосподарський податок;

9.1.15. збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

9.1.16. мито;

9.1.17. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;

9.1.18. збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

9.2. Відносини, пов’язані з установленням та справлянням мита, регулюються митним законодавством, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

9.3. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

9.4. Установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

До загальнодержавних податків та зборів віднесено лише ті, які встановлено Верховною Радою України та справляння яких є обов’язковим на всій території України. Досить часто до загальнодержавних податків та зборів відносять податки та збори, які надходять виключно до державного бюджету. Втім п. 9.3 цієї статті наголошує на тому, що цей аспект не є предметом регулювання Податковим кодексом України. Слушним у цьому випадку є посилання на те, що зарахування (надходження) коштів від сплати загальнодержавних податків та зборів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства. Дійсно, саме ці аспекти регулюються статтями 29, 64–69 Бюджетного кодексу України[18]. Усю групу загальнодержавних податків та зборів, виходячи із бюджетної спрямованості, можна розподілити на декілька груп: а) податки чи збори, які цілком зараховуються до державного бюджету; б) податки чи збори, які розподіляються між державним та місцевими бюджетами; в) податки чи збори, які зараховуються та розподіляються між місцевими бюджетами. Тобто з цих позицій єдності ця група платежів не становить, тому важливо акцентувати увагу саме на певній компетенції. До загальнодержавних же податків та зборів віднесено лише ті платежі, які складають цю групу на підставі компетенції органу, що їх вводить.

Деякі зміни відбулися із переліком платежів, які включені до цієї статті. Так, зникло державне мито, та законодавець вирішив залишити лише такий обов’язковий платіж, який справляється при перетинанні митного кордону — мито. Це перш за все і обумовило практично наскрізне посилання в Податковому кодексі України на митне законодавство. Тобто цією статтею встановлено певну кордонну межу як з митним законодавством України (стосовно справляння мита), так і з бюджетним законодавством України (у випадку регулювання порядку зарахування податків та зборів до бюджетів). Напевне, слід ураховувати, що зарахування загальнодержавних податків та зборів може корегуватися також Законом України про Державний бюджет на відповідний рік (який входить до складу бюджетного законодавства — ст. 4 Бюджетного кодексу України), але в будь-якому разі має йтися про відповідність його норм Бюджетному кодексу України.