Стаття 188. Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг

Стаття 188. Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг

188.1. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку).

(Абзац перший пункту 188.1 статті 188 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3609-VI від 07.07.2011 та № 4014-VI від 04.11.2011, що набирає чинності з 01.01.2012 р.)

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов’язаній з постачальником особі, суб’єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

(Абзац п’ятий пункту 188.1 статті 188 в редакції Закону № 3609-VI від 07.07.2011)

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об’єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

188.1. Цим пунктом встановлено порядок визначення бази оподаткування податком на додану вартість при постачанні товарів/послуг. База оподаткування є головною складовою всієї системи ПДВ. Її заниження є одним із поширених способів мінімізації податкових зобов’язань. Тому удосконалення порядку визначення бази оподаткування є центральною проблемою правового регулювання справляння ПДВ.

Для операцій постачання товарів/послуг, що здійснюються на митній території України, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв’язку).

У цілому визначення бази оподаткування податком на додану вартість відповідає вимогам статей 72–78 Директиви Ради 2006/112/ЄС. Водночас при визначенні бази оподаткування Директивою не встановлюється ніяких винятків для акцизного податку з окремих підакцизних товарів. Так, у пп. (а) ст. 78 Директиви зазначається, що до бази оподаткування включаються податки, мита, збори та обов’язкові платежі за винятком самого ПДВ, а у ст. 84 наголошується на необхідності вживати державами-членами заходи для забезпечення того, щоб акцизний податок, який необхідно сплатити або був сплачений, включався до складу бази оподаткування згідно з підпунктом (а) першої частини статті 78. Пп. (b) ст. 78 Директиви також встановлюється, що до бази оподаткування ПДВ включаються побічні витрати, на кшталт витрат на сплату комісійних, пакування, перевезення та страхування, за які постачальник виставляє замовникові рахунок.

Відмінність між нормами Закону і Кодексу полягає в тому, що згідно із Законом частина правила «…не нижче звичайних цін» застосовувалася лише тоді, коли різниця між звичайною ціною і договірною (контрактною) вартістю перевищувала 20 % (звичайна ціна на товари (послуги) перевищувала на 20 % договірну (контрактну) вартість). Кодексом же передбачено, що звичайна ціна буде базою оподаткування в будь-якому випадку, якщо договірна (контрактна) вартість буде меншою за звичайну ціну, незважаючи на розмір такої різниці. Порядок визначення звичайних цін продовжує регламентуватися пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до набрання чинності статтею 39 Кодексу (до 1 січня 2013 року). Це визначено розділом XX Кодексу «Перехідні положення».

Для товарів, ввезених на митну територію України, база оподаткування визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів з урахуванням акцизного податку та ввізного мита. Основним методом визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, є її визначення за ціною договору (контракту). Крім того, застосовуються такі методи: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний метод (див. статтю 266 Митного кодексу України).

Цим пунктом встановлено особливості визначення бази оподаткування у разі, коли постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), у разі постачання необоротних активів, а також постачання товарів за договорами фінансового лізингу. У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов’язаній з постачальником особі, суб’єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

За звичайну ціну при постачанні товарів, ввезених на митну територію України, база їх оподаткування визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості таких товарів, але не нижче їх митної вартості (третій абзац пункту 188.1 статті 188 Кодексу). Окремо в Кодексі вказано, що при визначенні бази оподаткування товарів (послуг) до бази оподаткування не включаються кошти (товари чи послуги), які отримуються платниками у вигляді компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету. Ця норма не є новою, Законом передбачалося, що отримання таких компенсацій не є об’єктом оподаткування (підпункт 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону), але якщо порівнювати ці дві норми, то правило, визначене Кодексом, є таким, що більш коректно враховує особливість цих господарських операцій.