Стаття 102. Строки давності та їх застосування

Стаття 102. Строки давності та їх застосування

102.1. Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

102.2. Грошове зобов’язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо:

102.2.1. податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;

102.2.2. посадову особу платника податків (фізичну особу — платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

102.3. Відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого контролюючому органу згідно з рішенням суду заборонено проводити перевірку платника податків або платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні.

102.4. У разі якщо грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

102.5. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

102.6. Граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань, підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, якщо такий платник податків протягом зазначених строків:

102.6.1. перебував за межами України;

102.6.2. перебував у плаванні на морських суднах за кордоном України у складі команди (екіпажу) таких суден;

102.6.3. перебував у місцях позбавлення волі за вироком суду;

102.6.4. мав обмежену свободу пересування у зв’язку з ув’язненням чи полоном на території інших держав або внаслідок інших обставин непереборної сили, підтверджених документально;

102.6.5. був визнаний за рішенням суду безвісно відсутнім або перебував у розшуку у випадках, передбачених законом.

Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з цим пунктом.

102.7. Дія пункту 102.6 цієї статті поширюється на:

102.7.1. платників податків — фізичних осіб;

102.7.2. посадових осіб юридичної особи у разі, якщо протягом зазначених граничних строків така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноважених відповідно до законодавства України нараховувати, стягувати та вносити до бюджету податки, а також вести бухгалтерський облік, складати та подавати податкову звітність.

102.8. Порядок застосування пунктів 102.6 — 102.7 цієї статті встановлюється центральними контролюючими органами відповідно до їх повноважень.

Положення норм коментованої статті встановлюють граничні строки давності погашення грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, правові умови їх застосування учасниками податкових правовідносин, права та обов’язки платників податків і межі компетенції державного контролюючого органу у зв’язку із застосуванням таких строків.

При застосуванні граничних строків давності, визначених нормами коментованої статті, правозастосовувачам необхідно ураховувати, що нормами цього Кодексу розрізняються строки, протягом яких податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків, і строк, протягом якого може бути стягнуто податковий борг[75].

Так, положення абз. першого п. 102.1 цієї статті встановлюють загальний строк давності реалізації контролюючим органом свого права виявити і самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем таких видів граничних строків, як:

1) строку подання платником податків податкової декларації за правилами цього Кодексу (із урахуванням правових умов, визначених, наприклад, ст. 31, 49, п. 54.1 ст. 54, 57);

2) строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом за правилами п. 54.3 ст. 54, 57 цього Кодексу, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, — за днем її фактичного подання.

Так, якщо відповідна податкова декларація підлягала поданню до 20 січня 2011 року, податковий орган може визначити грошове зобов’язання платникові податків у зв’язку з цією декларацією, починаючи з 21 січня 2011 року протягом 1095 днів.

Правові підстави застосування такого права контролюючого органу випливають із правил визначення сум податкових та грошових зобов’язань, встановлених нормами ст. 54 цього Кодексу. Разом із цим таке право, відповідно до правил коментованої статті, є обмеженим у строках його застосування. Так, якщо протягом 1095 днів контролюючий орган не визначить суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Водночас платник податків у межах зазначеного строку давності має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Зазначене правило ґрунтується на положеннях п. 56.18 ст. 56 цього Кодексу, де встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов’язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду[76].

Загальний строк давності реалізації контролюючим органом свого права виявити і самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків за положеннями коментованої статті обчислюється у календарних днях. Це пов’язано, насамперед, із встановленими у цьому Кодексі правилами визначення: 1) моменту виникнення податкового обов’язку платника податків (абз. другий п. 31.1 ст. 31) та 2) податкового періоду (ст. 33–34) — за календарною датою.

За правилами п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених коментованою статтею) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Тому у разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання її уточнюючого розрахунку. При цьому ОДПС, відповідно до норм п. 78.1.2 ст. 78 цього Кодексу, має право здійснити документальну позапланову виїзну перевірку.

Положеннями п. 102.2 коментованої статті визначені випадки, при настанні яких грошове зобов’язання може бути: 1) нараховане або 2) провадження у справі про стягнення податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у абз. першого п. 102.1 цієї статті, якщо:

— податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов’язання, не було подано;

— посадову особу платника податків (фізичну особу — платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов’язання або у кримінальній справі винесено рішення про її закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили. Наприклад, відповідно до п. 58.4 ст. 58 цього Кодексу, складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов’язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов’язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими підставами здійснюється, наприклад, у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про амністію».

Положення п. 102.3 коментованої статті встановлюють правові умови зупинення строку давності погашення грошових зобов’язань платника податків на будь-який період у випадках:

1) наявності рішення суду щодо заборони контролюючому органу проводити перевірку платника податків;

2) перебування платника податків поза межами України за умови, якщо таке перебування є: а) безперервним та б) дорівнює чи є більшим за 183 дні.

Положення п. 102.4 встановлюють строки давності застосування уповноваженим державним органом заходів стягнення податкового боргу, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов’язання. Так, коли грошове зобов’язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у п. 102.1 коментованої статті, і податковий борг виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, такий податковий борг платника податків може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення такого податкового боргу. Системний аналіз п. 102.1, 102.2 та 102.4 ст. 102 цього Кодексу свідчить про те, що застосування строків давності, визначених коментованою статтею, поширюється і на випадки порушення провадження у справі про стягнення відповідного податку. Позовні вимоги контролюючого органу, пов’язані зі стягненням податкового боргу з платників податків, повинні пред’являтися до суду протягом 1095 днів з дня виникнення податкового боргу[77].

Якщо податковий борг платника податків стягується за рішенням суду, строки давності застосування права стягнення встановлюються до повного погашення такого податкового боргу або визнання такого боргу безнадійним у порядку, встановленому цим Кодексом, та Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом ДНА України від 24.12.2010 р. № 1034, зареєстрованого в Мін’юсті 30.12.2010 р. за № 1429/18724.

Положення п. 102.5 встановлюють граничний строк реалізації права платника податків на повернення надміру сплачених податків або їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом. Платник податків у встановленому цим Кодексом порядку (див. наприклад, ст. 43 цього Кодексу) може використати зазначене право шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше 1095 календарного дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на відшкодування надміру сплачених податків.

Положення п. 102.6 встановлюють правові умови продовження граничних строків для подання:

1) податкової декларації;

2) заяв про перегляд рішень контролюючих органів;

3) заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов’язань.

Граничні строки подання зазначених документів підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за умови:

1) наявності письмового запиту платника податків (див. наприклад, ст. 43 цього Кодексу);

2) підтвердження обставин, визначених пп. 102.6.1-102.6.5 коментованої статті.

Штрафні санкції, визначені цим Кодексом, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації згідно з п. 102.6. Відповідно до норм ст. 114 цього Кодексу граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов’язань, визначених коментованою статтею.

Категорії платників податків, на яких поширюються вимоги п. 102.6, встановлюються п. 102.7 коментованої статті.