Стаття 83. Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок
Стаття 83. Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок
83.1. Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:
83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;
83.1.2. податкова інформація;
83.1.3. експертні висновки;
83.1.4. судові рішення;
83.1.5. виключено;
83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
Суспільство та законодавство ставлять перед органами державної податкової служби завдання, при здійсненні яких має бути досягнута максимальна ефективність і результативність діяльності, а також реалізація інтересів держави.
У коментованій статті йдеться про підстави для висновків посадових осіб під час проведення перевірок. Під час проведення перевірок суб’єктів господарювання з питань дотримання норм податкового законодавства посадові особи органів державної податкової служби керуються Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України «Про державну податкову службу», іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Нормою даної статті визначено підстави для висновків за результатами перевірок, серед яких на першому плані стоять документи, визначені Податковим кодексом.
Під документом слід розуміти засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності, пов’язані з оподаткуванням. Податковий документ — це будь-яке джерело інформації з питань нарахування обчислення та сплати податків, зборів та обов’язкових платежів.
Поняття «документ» є центральним та фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реально існуючих предметів, що слугують об’єктами практичної діяльності створення, збору, аналітико-синтетичної обробки, збереження, пошуку, поширення та використання документної інформації в суспільстві.
На міжнародному рівні загальним визнано визначення документа як записаної інформації, яка може бути використана як одиниця в документаційному процесі. Таке визначення розроблене та затверджене Міжнародною організацією зі стандартизації (ІБО).
Згідно зі стандартом ІБО інформація може бути записана будь-яким способом фіксування відомостей, за допомогою не тільки знаків письма, але й зображення, звука і т. п. Таке визначення дозволяє перерахувати до документів усі матеріальні об’єкти, які можуть бути використані для передавання податкової інформації.
В Україні офіційно прийняті три визначення документа, зафіксовані в деяких Державних стандартах (ДСТУ):
ДСТУ 2392-94: «Документ — записана інформація, яка може розглядатися як одиниця під час здійснення інформаційної діяльності».
ДСТУ 3017-95: «Документ — матеріальний об’єкт з інформацією, закріпленою створеним людиною способом для її передавання в часі та просторі».
ДСТУ 2732:2004: «Документ — інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі та просторі».
У статті 27 Закону України «Про інформацію» зазначається, що «Документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві». Буквальний переклад слова «document» — свідоцтво, свідчення, посвідчення, джерело.
Документи розрізняють за структурними ознаками, вони можуть бути стандартні та нестандартні, що залежить від багатьох суб’єктивних і об’єктивних факторів. Стандартні документи — це документи, що мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами. Нестандартні документи — створюються в кожному конкретному випадку для розв’язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки.
Нормою даної статті до підстав для висновку перевірки законодавець відніс також податкову інформацію.
У розумінні ст. 72 Податкового кодексу під податковою інформацією розуміється інформація, яка є у розпорядженні контролюючих органів або стала їм відома при виконанні ними своїх службових обов’язків в установленому законом порядку.
Як підстави для висновків перевірок суб’єктів господарювання — платників податків закріплені експертні висновки.
Експертні висновки є доказом, а тому вони мають бути чіткими, конкретними і зрозумілими як для контролюючого органу, так і для всіх учасників податкових відносин, а також слідчих та судових органів.
До підстав для висновків перевірок законодавець відніс також судові рішення. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, — і за її межами.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Інші матеріали, отримані в порядку та спосіб передбачені цим Кодексом, або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби, можуть бути також підставами для висновків перевірок.
До інших матеріалів слід віднести речові докази, протоколи їх огляду тощо. Так, у разі призначення експертизи, вони можуть надаватися спеціалістам з метою їх дослідження та відбору зразків для її проведення.
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКЧитайте также
Стаття 64 Необхідність одержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації для проведення надурочних робіт
Стаття 64 Необхідність одержання дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації для проведення надурочних робіт Надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу
73. Етапи проведення експертизи та форми висновків
73. Етапи проведення експертизи та форми висновків Проведення експертизи складається з таких основних етапів:— підготовчий, який включає вивчення наданих матеріалів, з’ясування сутності поставленого перед експертизою завдання, визначення достатності наявних
Стаття 75. Види перевірок
Стаття 75. Види перевірок 75.1. Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби
Стаття 76. Порядок проведення камеральної перевірки
Стаття 76. Порядок проведення камеральної перевірки 76.1. Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.Камеральній перевірці підлягає
Стаття 77. Порядок проведення документальних планових перевірок
Стаття 77. Порядок проведення документальних планових перевірок 77.1. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.77.2. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються
Стаття 78. Порядок проведення документальних позапланових перевірок
Стаття 78. Порядок проведення документальних позапланових перевірок 78.1. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації
Стаття 79. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки
Стаття 79. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки 79.1. Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної
Стаття 80. Порядок проведення фактичної перевірки
Стаття 80. Порядок проведення фактичної перевірки 80.1. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).80.2. Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається
Стаття 81. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок
Стаття 81. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок 81.1. Посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної
Стаття 82. Строки проведення виїзних перевірок
Стаття 82. Строки проведення виїзних перевірок 82.1. Тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 10 робочих днів, інших платників податків — 20
Стаття 84. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби
Стаття 84. Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю органами державної податкової служби 84.1. Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки,
Стаття 86. Оформлення результатів перевірок
Стаття 86. Оформлення результатів перевірок 86.1. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі
Стаття 200. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків
Стаття 200. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків 200.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню)