Стаття 75. Види перевірок
Стаття 75. Види перевірок
75.1. Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки — цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
75.1.1. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
75.1.2. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
75.1.3. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
До введення в дію положень щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не проводиться фактична перевірка фізичної особи — підприємця, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість, та юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що передбачає включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
(Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 07.04.2011 р. № 3205-VІ від 07.07.2011 р. № 3609-VІ)
Перш за все, необхідно звернути увагу, що перевірки, проведення яких урегульовано цим Кодексом, мають здійснювати не контролюючі органи, а виключно органи державної податкової служби. Водночас з’явилося посилання при визначенні документальної та фактичної перевірки на контроль органів державної податкової служби за дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Зрозуміло, що йдеться про такий аспект контролюючих відносин, який пов’язаний з податковими відносинами (визначення Фонду заробітної плати як елементу бази оподаткування; з’ясування кількості найманих працівників при переході на спеціальні режими оподаткування і т. д.). У самому загальному сенсі податкові перевірки можна класифікувати за декількома підставами:
1) за обсягом контрольованих дій (камеральні, документальні та фактичні);
2) залежно від періодичності проведення документальні перевірки (планові, позапланові). Планова перевірка являє собою перевірку, здійснювану відповідно до плану діяльності контролюючого органу. Як альтернатива планової податкової перевірки виступають перевірки, здійснювані контролюючими органами поза зв’язком із затвердженим планом проведення контролюючих дій — позапланові;
3) залежно від місця проведення документальні перевірки (виїзні та невиїзні).
Виїзна перевірка є перевіркою, що здійснюється за місцем перебування платника податків або за місцем розташування об’єкта, стосовно якого проводиться така перевірка, на підставі даних податкових декларацій та існуючих у податкових органах документів і відомостей про діяльність і майно платника податків і зборів, а також отриманих у нього документів і відомостей.
Невиїзна перевірка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.
Виходячи з цього, органи Державної податкової служби України мають проводити три види податкових перевірок: камеральні, документальні, фактичні. Різновидами документальних перевірок визначаються планові або позапланові, виїзні або невиїзні.
Камеральну перевірку законодавець пов’язує з двома принциповими ознаками: проведення її у приміщенні органу державної податкової служби та наявність як підстав виключно даних, що містяться в податкових деклараціях (розрахунках) платника податку.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Фактична перевірка характеризується деякими особливостями:
— здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності або розташування об’єктів права власності такого платника;
— проводиться щодо дотримання суб’єктами господарювання порядку здійснення вичерпного переліку видів діяльності та операцій;
— до таких видів діяльності належать: розрахункові операції, касові операції, наявність ліцензій, патентів, свідоцтв щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення та оформлення трудових відносин здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Более 800 000 книг и аудиокниг! 📚
Получи 2 месяца Литрес Подписки в подарок и наслаждайся неограниченным чтением
ПОЛУЧИТЬ ПОДАРОКЧитайте также
Стаття 8. Види податків та зборів
Стаття 8. Види податків та зборів 8.1. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.8.2. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених
Стаття 34. Види податкового періоду
Стаття 34. Види податкового періоду 34.1. Податковим періодом може бути:34.1.1. календарний рік;34.1.2. календарне півріччя;34.1.3. календарний квартал;34.1.4. календарний місяць;34.1.5. календарний день.Податкові періоди можна класифікувати за деякими підставами: 1) за строками (річний
Стаття 77. Порядок проведення документальних планових перевірок
Стаття 77. Порядок проведення документальних планових перевірок 77.1. Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.77.2. До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються
Стаття 78. Порядок проведення документальних позапланових перевірок
Стаття 78. Порядок проведення документальних позапланових перевірок 78.1. Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації
Стаття 81. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок
Стаття 81. Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок 81.1. Посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної
Стаття 82. Строки проведення виїзних перевірок
Стаття 82. Строки проведення виїзних перевірок 82.1. Тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб’єктів малого підприємництва — 10 робочих днів, інших платників податків — 20
Стаття 83. Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок
Стаття 83. Матеріали, які є підставами для висновків під час проведення перевірок 83.1. Для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є:83.1.1. документи, визначені цим Кодексом;83.1.2. податкова інформація;83.1.3.
Стаття 86. Оформлення результатів перевірок
Стаття 86. Оформлення результатів перевірок 86.1. Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі
Стаття 111. Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи
Стаття 111. Види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи 111.1. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого
§ 4. Необережність та її види
§ 4. Необережність та її види 1. Необережність, як і умисел, — це основна форма вини у кримінальному праві. Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень вимог законодавства про охорону праці та безпеки виробництва,
§ 2. Види співучасників
§ 2. Види співучасників При співучасті співучасники злочину можуть виконувати різні ролі (функції) — однорідні або різнорідні. В ч. 1 ст. 27 КК передбачено такі види співучасників: виконавець, організатор, підбурювач і пособник. Усі вони виконують різнорідні функції з точки
§ 3. Види складів злочинів
§ 3. Види складів злочинів Виділення окремих видів складів злочинів (їх класифікація) має важливе значення для пізнання окремих складів злочинів і встановлення їх істотних ознак і в кінцевому підсумку — для точної кваліфікації злочину. Склади можна класифікувати за
§ 4. Необережність та її види
§ 4. Необережність та її види Відповідно до ст. 25 КК України, необережність поділяється на злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого
§ 2. Види покарань
§ 2. Види покарань До осіб, які визнані винуватими у вчиненні злочину, суд може застосувати лише один із видів покарань (основний чи основний і додатковий), що визначений у ст. 51 КК. У цій статті передбачено дванадцять видів покарань, а саме: 1) штраф; 2) позбавлення