Стаття 119. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб — платників податків

Стаття 119. Порушення платником податків порядку подання інформації про фізичних осіб — платників податків

119.1. Неподання або порушення порядку подання платником податків інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб — платників податків, передбаченого цим Кодексом, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 85 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

119.2. Неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

119.3. Оформлення документів, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.2 цієї статті, —тягне за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень.

119.1. Цей пункт ст. 119 ПК встановлює відповідальність за правопорушення, яке може вчинятися як у формі бездіяльності, так і у формі активної поведінки (дії):

— неподання інформації для формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;

— неподання інформації для ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;

— порушення порядку подання інформації для формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків;

— порушення порядку подання інформації для ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків.

У будь-якому випадку для виявлення об’єктивних ознак правопорушення необхідно враховувати норми ПК, що регулюють порядок подання інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Відтак моментом настання строку слід вважати день, з якого у особи виник статус платника податків або обов’язок бути зареєстрованим у Державному реєстрі згідно з пп. 70.1, 70.3, 70.4, 70.12 статті 70.

Неподання інформації для формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків — це неподання відповідному органу державної податкової служби фізичною особою незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру, особисто або через законного представника чи уповноважену особу облікової картки фізичної особи-платника податків, яка є водночас заявою для реєстрації в Державному реєстрі.

Суб’єктом є платник податків-фізична особа, для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру.

Слід зазначити, що якщо суб’єктом цього правопорушення у назві ст. 119 та у п. 119.1 вказаний платник податків, то згідно з деякими нормами ПК обов’язок подання інформації для формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб платників податків покладена на інших осіб.

Так, відповідно до п. 99.5.1 обов’язок подати за наявності підстав органу державної податкової служби заяву для реєстрації неповнолітніх та недієздатних покладена на їх законних представників.

Згідно з в. 65.1 взяття на облік фізичних осіб-підприємців в органах державної податкової служби здійснюється за місцем їх державної реєстрації на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Згідно зі ст. 68 Кодексу обов’язок передавати податковим органам відповідну інформацію щодо фізичних осіб-платників податків покладається і на деякі державні органи: органи, що здійснюють реєстрацію незалежної професійної діяльності або видають дозволи на право самостійного провадження такої діяльності; органи, що ведуть облік або реєстрацію рухомого майна та інших активів, які є об’єктом оподаткування щодо про власників та/або користувачів такого рухомого майна та інших активів, розміщених на відповідній території, або про транспортні засоби, зареєстровані у цих органах, та їх власників; інші органи щодо іншої інформації у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно з п. 70.16 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, самозайняті особи, податкові агенти подають безоплатно в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органам державної податкової служби за своїм місцезнаходженням інформацію про фізичних осіб, що пов’язана з реєстрацією таких осіб як платників податків.

Однак притягнення до відповідальності за ст. 119 державних реєстраторів, батьків неповнолітніх осіб, опікунів недієздатних осіб тощо, тобто суб’єктів, не вказаних у ст. 119, означало б її розширене тлумачення, що неприпустимо стосовно норм про відповідальність фізичних осіб.

Неподання інформації для ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків — це неподання відповідному органу державної податкової служби фізичною особою, яка вже включена до Державного реєстру, особисто або через законного представника чи уповноважену особу заяви за формою та у порядку, визначених центральним органом державної податкової служби України з відомостями про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін.

Суб’єктом є фізична особа, яка включена до Державного реєстру.

Порушення порядку подання інформації для формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків — це подання облікової картки фізичної особи-платника податків з недостовірними даними щодо місця проживання, податкові пільги платника податків, місце провадження діяльності, телефони та інша додаткова інформація для зв’язку з фізичною особою-підприємцем чи особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, або повідомлення з недотриманням встановленої форми, не до того органу державної податкової служби тощо. Перелік даних та документів визначений пп. 70.2, 70.3 та 70.5 статті 70 Кодексу.

Суб’єктом є фізична особа, для якої раніше не формувалася облікова картка платника податків та яка не включена до Державного реєстру.

Порушення порядку подання інформації для ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків — це подання заяви з недостовірними відомостями про зміну даних, які вносяться до облікової картки, протягом місяця з дня виникнення таких змін. Обов’язок щодо подання такої заяви встановлено п. 70.5 статті 70 Кодексу.

Суб’єктом є фізична особа, яка включена до Державного реєстру.

Про порядок обчислення строків — див. коментар до п. 117.1 ПК.

Абзаци третій і четвертий п. 119.1 містять ознаки кваліфікованих (тобто з ознаками, які обтяжують відповідальність) складів правопорушень у формі дії. Про це свідчить застосована законодавцем формула «ті самі дії».

Тому за цією нормою може наставити відповідальність лише за такі дії, як:

— повторне протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке саме порушення, подання інформації для формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків платником податків з порушенням відповідного порядку;

— повторне протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке саме порушення, подання інформації для ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків платником податків з порушенням відповідного порядку.

Повторність виникає не тільки у випадку вчинення аналогічного правопорушення (наприклад, двічі подання інформації для формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків платником податків з порушенням відповідного порядку), але й у випадках будь-яких варіантів послідовності правопорушень (наприклад, подання облікової картки фізичної особи-платника податків з недостовірними даними щодо місця проживання, а потім подання заяви з недостовірними відомостями про зміну даних, які вносяться до облікової картки).

Відлік річного строку починається з дня уплати штрафу за попереднє правопорушення і закінчується через 365 (включно) календарних днів. Якщо початок або закінчення річного строку припадає на високосний рік, цей строк закінчується через 366 (включно) календарних днів.

Повторна протягом року бездіяльність (повторне неподання інформації для формування Державного реєстру фізичних осіб-платників податків платником податків; повторне неподання інформації для ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків платником податків) має кваліфікуватися за абзацом першим цього пункту без врахування повторності як кваліфікованої ознаки.

119.2. Цей пункт ст. 119 ПК встановлює відповідальність за правопорушення, яке може вчинятися як у формі бездіяльності, так і у формі активної поведінки (дії):

— неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку;

— подання з порушенням встановлених строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку;

— подання не повним обсягом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку;

— подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку;

— подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку.

Для виявлення об’єктивних ознак правопорушення, зокрема про поняття податкової звітності, її обсяги, строки її подання, — див. норми глави 2 ПК та коментар до неї.

Неподання податкової звітності означає відсутність звітності після закінчення встановлених строків і на момент застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Подання з порушенням встановлених строків означає подання податкової звітності після закінчення встановлених строків, але до застосування контролюючим органом штрафних санкцій.

Недостовірні відомості податкової звітності — відомості, що не підтверджені чи суперечать даним первинних документів, регістрам бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, іншим документам, пов’язаним з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (див. абзац перший п. 44.1 ст. 44 ПК).

Помилки податкової звітності — арифметичні та інші технічні помилки як у первинних документах, що вказані в абзаці першому п. 44.1 ст. 44, і на підставі яких складена податкова звітність, або/та такі ж помилки безпосередньо в податковій звітності.

Диспозиція п. 119.2 щодо недостовірності та помилок податкової звітності не відрізняє випадки зменшення чи збільшення сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, а також сум утриманого з них податку в результаті такої недостовірності чи помилки.

Суб’єктом правопорушення за змістом цього пункту є податковий агент, на якого покладений обов’язок вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам (див. п. 14.1.180 та п. 51.1). Визначення суб’єктом правопорушення і відповідальності податкового агенту не суперечить назві ст. 119 (де вказаний платник податків), оскільки підпунктом 162.1.3 п. 162.3 ст. 162 Кодексу визначено, що платником податку на доходи фізичних осіб є також податковий агент.

Діяння, передбачене п. 119.2, фактично є порушенням передбаченого п. 176.2 обов’язку податкових агентів подавати податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування, а також подавати органу державної податкової служби інші відомості про оподаткування доходів окремого платника податку в обсягах та згідно з процедурою, визначеною розділом IV та розділом II цього Кодексу.

Абзацами третім і четвертим п. 119.2 передбачена відповідальність за кваліфіковані (за ознакою повторності) дії, зазначені в абзаці першому цього пункту:

— подання з порушенням встановлених строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення;

— подання не повним обсягом податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення;

— подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення;

— подання з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення.

Повторність виникає не тільки у випадку вчинення аналогічного правопорушення (наприклад, двічі подання звітності з помилками), але і у випадках будь-яких варіантів послідовності дій, що утворюють склад правопорушення (наприклад, подання звітності з помилками, а потім подання звітності не повним обсягом).

Відлік річного строку починається з дня уплати штрафу за попереднє правопорушення і закінчується через 365 (включно) календарних днів. Якщо початок або закінчення річного строку припадає на високосний рік, цей строк закінчується через 366 (включно) календарних днів.

Суб’єкт порушення — див. вище коментар до абз. першого цього пункту.

Факт застосування до суб’єкта протягом року штрафу має бути підтверджений відповідними документами. Про правила вирахування строків див. коментар до п. 117.1 ст. 117 ПК.

Відповідальність за повторне правопорушення у формі бездіяльності (неподання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку, суми утриманого з них податку) абз. 3 п. 1192 не передбачена. Тому така бездіяльність, незалежно від наявності повторності, має кваліфікуватися за абз. 1 п. 119.2.

119.3. Цей пункт ст. 119 ПК встановлює відповідальність за правопорушення, яке вчиняється у формі активної поведінки (дії) або бездіяльності:

— оформлення документів, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків;

— оформлення документів, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків.

При оформленні документів, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, відповідальність фактично настає за бездіяльність — за незазначення реєстраційного номера.

Документами, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків, можуть бути будь-які документи, до яких нормативні акти вимагають включати відомості про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату фізичними особами податків.

Якщо такими документами є податкова звітність, умовою притягнення до відповідальності за пунктом 119.4 є відсутність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 119.2 статті 119 ПК. Це означає, що у випадках, наприклад, подання податкової звітності, яка містить недостовірні відомості як про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і суми утриманого з них податку, так і про недостовірний реєстраційний номер облікової картки платника податків, застосовується лише п. 119.2 ПК.

Коло осіб, які є суб’єктами цього правопорушення, окреслене у п. 70.12, де обов’язок використовувати при оформлені документів (їх складанні і видачі) реєстраційний номер облікової картки платника податків покладений на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм, включаючи

установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи-підприємців, а також фізичні особи в усіх документах, які містять інформацію про об’єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків.