Стаття 297. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку
Стаття 297. Особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку
297.1. Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цією главою;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
297.2. Нарахування, сплата та подання звітності з податків і зборів інших, ніж зазначені у пункті 297.1 цієї статті, здійснюються платниками єдиного податку в порядку та розмірах, встановлених цим Кодексом.
У разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платником єдиного податку на загальних підставах відповідно до закону.
297.3. Платник єдиного податку виконує передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.
297.1. Перш за все відмітимо, що єдиний податок до набрання чинності Податкового кодексу України справлявся згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»[394]. А після введення в дію Податкового кодексу України, тобто з 1 січня 2011 року, та до внесення змін до розділу XIV цього Кодексу в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва єдиний податок справлявся згідно з Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», але з урахуванням змін, внесених підрозділом 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України. А з 01.01.2012 року єдиний податок справляється згідно з нормами Закону України № 4014-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»[395].
Як відомо, однією з ключових відмінностей спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від загальної є те, що вона передбачає заміну уплати частини встановлених законодавством податків і зборів сплатою єдиного податку із скороченням загальної їх кількості. Так, відповідно до ст. 6 Указу № 727/98 до 01.01.2011 р. платник єдиного податку не був платником 16 загальнодержавних та місцевих податків, зборів і обов’язкових платежів, певна кількість яких, фактично, останніми роками вже не стягувалась (табл. 297.1.1).
Таблиця 297.1.1
Порівняльний аналіз переліку податків і зборів, що замінюються сплатою єдиного податку
Указ Президента України Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» зі змінами, внесеними Податковим кодексом України Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» 1 2 3 Суб’єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів: Платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України: Платники єдиного податку звільняються віл обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств податок на прибуток підприємств податку на прибуток підприємств податку на додану вартість, крім випадків: коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 0 о податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 3 °о податку на доходи фізичних осіб податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — підприємців) податку на доходи фізичних осіб у частині, що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи плати (податку) заземлю, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються ним для провадження підприємницької діяльності земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються ним для провадження господарської діяльності збору за спеціальне використання природних ресурсів плата за користування надрами збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності комунального податку збір за спеціальне використання води збору за розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства податку на промисел збір за спеціальне використання лісових ресурсів збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності збору до Державного інноваційного фонду збору на обов’язкове соціальне страхування відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України збору на обов’язкове державне пенсійне страхування збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення плати за патентиА згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» з 01.01.2012 року платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з шістьох податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, а саме:
1) податку на прибуток підприємств. Даний абзац стосується юридичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а саме: платників єдиного податку четвертої групи. Тобто мається на увазі, що юридичні особи, що є платниками єдиного податку четвертої групи, не є платниками податку на прибуток підприємств.
Однак, незважаючи на те, що платник єдиного податку не є платником податку на прибуток, у разі виплати дивідендів (згідно з пунктом 292.12 статті 292 цього розділу) він повинен нарахувати та сплатити авансовий внесок з податку на прибуток у порядку, передбаченому пунктом 153.3 статті 153 розділу III цього Кодексу (що детально розглянуто у коментарях до пункту 292.12 статті 292 цього розділу);
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи — платника єдиного податку та оподатковані згідно з цією главою. Так, у пункті 292.6 статті 292 цього розділу вказано, що доходи фізичної особи — платника єдиного податку, отримані в результаті провадження господарської діяльності та оподатковані згідно з цією главою, не включаються до складу загального річного оподатковуваного доходу фізичної особи, визначеного відповідно до розділу IV цього Кодексу.
Норма цього підпункту відповідає нормі підпункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 розділу IV цього Кодексу, згідно з яким дохід фізичної особи — підприємця, з якого сплачується єдиний податок, згідно із спрощеною системою оподаткування, не включаються до розрахунку його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Необхідно відмітити, що фізична особа — підприємець, що застосовує спрощену систему оподаткування, звільнена від податку з доходів фізичних осіб тільки відносно власних доходів, але згідно з пунктом 297.3 цієї статті він зобов’язаний виконувати передбачені цим Кодексом функції податкового агента у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах;
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, що є платниками єдиного податку третьої та четвертої групи платників, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а саме: 3 відсотки від отриманого ними доходу.
Так, платники єдиного податку всіх груп, за винятком фізичних осіб — підприємців, які є платниками єдиного податку третьої групи, та юридичних осіб — платників єдиного податку четвертої групи, що застосовують ставку єдиного податку в розмірі 3 відсотки від отриманого доходу, не є платниками податку на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України.
Водночас зазначені платники єдиного податку у разі ввезення товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачують на загальних підставах відповідно до закону;
4) земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються даними платниками єдиного податку для провадження господарської діяльності. Тобто як фізичні особи — підприємці, так і юридичні особи, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, не є платниками земельного податку. При цьому земельний податок даними категоріями платників податків не сплачується тільки за земельні ділянки, що використовуються для ведення підприємницької діяльності. При цьому у фізичних осіб — підприємців даний вид діяльності обов’язково повинен бути зазначений у Свідоцтві про сплату єдиного. Так, якщо, наприклад, у фізичної особи — платника єдиного податку у Свідоцтві про сплату єдиного податку серед видів здійснюваної ним діяльності не зазначено надання в оренду земельних ділянок, то він сплачує земельний податок у загальному порядку згідно з розділом XIII цього Кодексу. Також, наприклад, платник єдиного податку не звільняється від сплати земельного податку на земельну ділянку, яка знаходиться під переведеними на консервацію основними фондами першої групи, під об’єктами соціальної інфраструктури або придбана (взята в оренду) для майбутньої підприємницької діяльності.
Норми цього підпункту повністю відповідають нормі пункту 269.2 статті 269 розділу XIII цього Кодексу, згідно з яким особливості справляння податку за землю суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу;
5) збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. При цьому слід відмітити, що, враховуючи авансовий характер платежів зі збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (підпункт 267.3.9 пункт 267.3 статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу), при переході фізичної особі — підприємця на спрощену систему оподаткування можлива наявність переплати за цим видом збору.
Слід відмітити, що норми цього підпункту повністю відповідають нормам підпункту 267.1.3 пункту 267.1 статті 267 розділу ХІІ цього Кодексу, згідно з яким особливості справляння збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу;
6) збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Слід відмітити, що раніше, до набрання чинності цієї глави розділу XIV Кодексу, даний збір не входив до складу єдиного податку. А з набранням чинності Закону України від 04.11.2011 № 4014-VІ[396] платники єдиного податку всіх груп не є платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, що повністю відповідає нормі частини четвертої статті 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»[397], згідно з якою особливості справляння збору суб’єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.
297.2. Податки і збори, не зазначені у пункті 297.1 цієї статті, нараховуються, сплачуються та подається звітність по них платниками єдиного податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом.
Також даним пунктом підкреслено, що при ввезенні товарів на митну територію України податки і збори та митні платежі сплачуються платниками єдиного податку всіх груп на загальних підставах відповідно до закону.
297.3. У даному пункті закріплюються обов’язок платника єдиного податку щодо виконання функцій податкового агента (передбачені розділом IV цього Кодексу) у разі нарахування (виплати, надання) оподатковуваних податком на доходи фізичних осіб доходів на користь фізичної особи, яка перебуває з ним у трудових або цивільно-правових відносинах.