Стаття 116. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)
Стаття 116. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)
116.1. У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.
116.2. За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
116.1. Ряд норм ПК передбачає можливість прийняття рішення про застосування штрафних санкцій до платника податків самим платником податків. У таких випадках ці норми містять і вказівку на порядок (процедуру) застосування штрафних санкцій. Наприклад, відповідно до абз. 3 п. 50.1 ПК платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов’язання з цього податку.
Відповідно до пп. 17 п. 6 ст. 6 Положення про Державну податкову службу України (затверджена Указом Президента України від 12 травня 2011 року № 584/2011) ДПС України відповідно до покладених на неї завдань і повноважень має право в установленому порядку застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на ДПС України.
Рішення контролюючого органу про застосування штрафних санкцій оформлюються податковим повідомленням-рішенням. Форма податкового повідомлення-рішення про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (форма «С») передбачена Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985, зареєстрованим в Мін’юсті України 30 грудня 2010 р. за № 1440/18735.
Відповідно до пунктів 42.1-42.3 ПК повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою контролюючого органу.
Відповідні повідомлення-рішення вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Якщо платник податків на день надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, повернення документів, як таких, що не знайшли адресата, не звільняє платника податку від їх виконання. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення (п. 3.10 вказаного вище Порядку від 22 грудня 2010 року № 985).
116.2. Під «видом штрафної (фінансової) санкції» для цілей цієї статті ПК слід розуміти штрафну санкцію, передбачену конкретною нормою ПК або іншого закону.
Наприклад, за заниження платником податків податкових зобов’язань передбачений штраф у розмірі трьох відсотків від суми недоплати (абз. 3а п. 50.1 ПК). Це один вид штрафної санкції за заниження платником податків податкових зобов’язань. Водночас визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання, якщо перевірка результатів діяльності платника податків свідчить про заниження суми його податкових зобов’язань, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання (п. 123.1 ПК). Це другий вид штрафної санкції за заниження платником податків податкових зобов’язань.
Так само п. 120.1 і п. 123.1 передбачають різні штрафні санкції за одне і теж порушення — включення до податкової декларації перекручених (недостовірних) даних про суми одержаних доходів, понесених витрат, якщо такі дії платника призвели до заниження суми оподатковуваного доходу.
Контролюючий орган у таких випадках може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції. Який саме — залежить від обставин (ознак) кожного конкретного правопорушення. Як правило, вважається, що при конкуренції норм та з них, яка має більш сурову санкцію, краще враховує усі обставини вчиненого діяння. Однак, якщо контролюючим органом все ж таки була застосована норма з менш суровою фінансовою санкцією, це виключає в подальшому за це ж саме порушення притягнення до відповідальності за іншою нормою ПК чи іншого закону.