Стаття 181. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку

Стаття 181. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку

181.1. У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

181.2. Якщо особи, не зареєстровані як платники податку, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законом, такі особи сплачують податок під час митного оформлення товарів без реєстрації як платники такого податку.

Спеціальна реєстрація платників ПДВ в Україні запроваджена з 1997 р., вона має на меті удосконалити адміністрування податку та полегшення контролю за його сплатою. У Податковому кодексі України вперше вимоги щодо реєстрації осіб як платників ПДВ викладені в окремій статті й детально регламентовані.

181.1. Залишився без змін обсяг оподатковуваних операцій, щодо досягнення якого будь-яка особа — суб’єкт підприємницької діяльності зобов’язана зареєструватися як платник податку на додану вартість. Це 300 000 грн (без урахування податку на додану вартість). Така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання). На відміну від аналогічної норми Закону України «Про податок на додану вартість» цим пунктом передбачено, що платник єдиного податку не може бути зареєстрований платником ПДВ (згідно з Кодексом сплачувати єдиний податок можуть лише фізичні особи — суб’єкти малого підприємництва, для яких ставка оподаткування встановлена у фіксованій сумі).

Особи, які ведуть окремий облік операцій за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи або операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном (управитель майна), розглядаються Кодексом як окремі платники податку. Законом до окремого платника податку прирівнювалася лише особа, яка вела окремий облік операцій за договором про спільну діяльність.

181.2. У цьому пункті, як і у попередньому законодавств як окремі платники податку Кодексом визнаються особи, які імпортують товари на митну територію України або ж отримують послуги від нерезидентів на митній території України. При цьому, зважаючи на те, що у цих випадках об’єктом оподаткування є операції з придбання, а не з постачання товарів (послуг), обсяг таких операцій у будь-якому розмірі сам по собі не є підставою для реєстрації таких осіб, як платників податку на додану вартість. Водночас особи, які імпортують товари на митну територію України, декларують такі операції шляхом подання вантажної митної декларації, а для послуг, отриманих неплатниками від нерезидента, такого декларування Законом не передбачалося (тільки сплата податку до бюджету). З прийняттям Кодексу для осіб, незареєстрованих як платники податку на додану вартість, встановлюється обов’язок декларування податкових зобов’язань з операції з отримання послуг від нерезидентів на митній території України за окремою формою розрахунку у вигляді додатка до декларації.

Отже, платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

— особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

— особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Норми цього пункту не застосовуються до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками податку, культурних цінностей, зазначених у пункті 197.7 статті 197 розділу V Кодексу.