Стаття 36. Податковий обов’язок
Стаття 36. Податковий обов’язок
36.1. Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
36.2. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором.
36.3. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
36.4. Виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
36.5. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Податковий обов’язок є однією з центральних категорій у податковому праві. Виходячи з того, що відносини, які складають предмет податково-правового регулювання, пов’язані з відчуженням частини доходу (майна) платника, методом цього регулювання є імперативні приписи держави відносно зобов’язаних осіб. Розглядувана стаття визначає податковий обов’язок платника як безумовний та першочерговий. Ознака безумовності витікає з правової природи податку, який є безумовним та нецільовим платежем. Це означає, що обов’язок з його сплати виникає кожен раз за наявності підстав, установлених законодавством, та не залежить від інших умов. Спрямованість на наповнення бюджетів як одна з головних ознак податкової системи держави обумовлює таку характеристику податкового обов’язку як першочерговість — при наявності низки зобов’язань платника податку обов’язок зі сплати податків і зборів має бути виконаний у першу чергу.
Відповідно до положень ст. 36 податковий обов’язок має складну структуру. У цілому вона відображає поширену в науковій податково-правовій літературі думку про склад податкового обов’язку, до якого входять обов’язки з податкового обліку, сплати податку та податкової звітності. Так, посилання на обов’язок платника «обчислити суму податку» вказує не тільки на обов’язок платника визначити суму, що підлягає сплаті, а й здійснювати відповідні облікові процедури, адже без цього неможливе правильне обчислення відповідної грошової суми. Крім того, презумується також виконання ряду обов’язків особи з постановки на податковий облік, адже без цього неможливе отримання нею специфічного статусу платника податків.
Посилання на необхідність задекларувати суму податку, натомість, указує на обов’язки платника з податкової звітності. Внесення обчислених та сплачених сум податку до податкової декларації (або іншого документа податкової звітності) необхідне з метою інформування податкових органів про належне виконання платником його обов’язків зі сплати податку. Ця складова частина податкового обов’язку насправді має велике значення, адже в разі її невиконання контролюючий орган не матиме інформації про сплату (або несплату) платником необхідної суми, а відтак — податковий обов’язок не може вважатися виконаним.
Сплата податку, безумовно, має центральне значення для виконання податкового обов’язку платника. Вона має бути здійснена: 1) у повному обсязі; 2) у порядку, визначеному Податковим кодексом; 3) у строки, визначені Податковим кодексом. Повнота сплати податку означає внесення на відповідний рахунок суми, не меншої за суму, визначену законодавством для певного податку. Відповідно, не є невиконанням обов’язку зі сплати внесення більшої, ніж необхідно, суми. Так само не є порушенням законодавства сплата податку раніше від кінцевої дати строку, який також визначається для кожного податку або збору окремо та починає свій перебіг від дати виникнення в платника обов’язку зі сплати того чи іншого обов’язкового платежу. Обов’язок сплатити податок у порядку, визначеному Кодексом, вказує на певний, визначений законодавством перелік способів внесення грошової суми. Так, наприклад, закон передбачає сплату податку в готівковій, безготівковій формі, а також шляхом заліку надмірно сплачених сум податку. Натомість, за загальним правилом, неможлива сплата податку цінними паперами, банківськими металами тощо.
Платник має право здійснити свій податковий обов’язок (або будь-який з його елементів) самостійно або через податкового представника чи податкового агента. При цьому в разі застосування цих механізмів відповідальність за невиконання податкового обов’язку лежить повністю на ньому, за винятком випадків, прямо передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.