Стаття 979. Договір страхування

1. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

1. Договір страхування визначається в ст. 979 ЦК як консенсуальний. На підставі договору на стороні страхувальника виникає обов’язок сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Стосовно страховика договір страхування є типовим правочином, вчиненим під умовою. Основний обов’язок страховика — виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату) виникає у випадку настання події (страхового випадку), стосовно якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина — ч. 1 ст. 212 ЦК). Правда, закону не буде суперечити визнання договором страхування страховим випадком також події, стосовно якої відомо, що вона настане.

2. Крім положень ст. 979 — 999 ЦК до відносин щодо страхування застосовується Закон «Про страхування» [139], який зберіг чинність після введення в дію Цивільного кодексу. Цей Закон є комплексним нормативно-правовим актом, в якому формулюються норми не тільки цивільного, а і публічного права. Чинність Закону «Про страхування» не поширюється на відносини щодо соціального страхування (загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, пов’язаними з народженням і похованням, страхування на випадок безробіття, а також державного обов’язкового особистого страхування окремих категорій осіб). До відносин з приводу недержавного пенсійного страхування цей Закон застосовується (ст. З Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» [160]). До відносин з приводу морського страхування переважно застосовуються положення Кодексу торговельного мореплавства (ст. 239 — 376) [23].