Стаття 634. Договір приєднання

1. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

2. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

3. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

1. Господарська практика, що склалась до прийняття Цивільного кодексу 2003 р., не знала договорів приєднання, які відповідали б всім ознакам, що наводяться у визначенні договору приєднання. Натомість, широко використовувались типові, при- мірні та інші нормативні договори. Слід очікувати, що практика скористається тими можливостями, які надає суб'єктам цивільного права ст. 634 ЦК. Укладення договорів приєднання передбачено також абзацом п'ятим ч. 4 ст. 179 ГК [32]. Неможливість погодження сторонами будь-яких умов договору приєднання у цій статті підкреслюється зазначенням на те, що інша сторона договору здійснює «вступ в договір», запропонований до приєднання. Проте, є одна умова договору приєднання, що формулюється стороною, яка приєднується. Це — асортимент товарів, робіт, послуг, які будуть надані відповідно до такого договору.

2. Сфера можливого використання правової конструкції договору приєднання є досить широкою. Застосування цієї правової конструкції є неможливим тільки тоді, коли зміст відносин сторін, що виникають на підставі договору, є складним. Так, численність умов, які повинні погодити підрядник і замовник за договором будівельного підряду, виключає укладення такого договору шляхом приєднання. В інших випадках це є можливим, якщо сторона, яка запропонувала договір про приєднання, розробила формуляри або інші стандартні форми та зробила запрошення до приєднання. Різновидом таких стандартних форм є типові умови договору прокату, встановлення яких передбачено ч. 2 ст. 787 ЦК услід за визнанням договору прокату договором приєднання.

3. Як договори приєднання можуть укладатись публічні договори. Але немає перешкод для використання правової конструкції договору приєднання в інших випадках, якщо цьому не перешкоджає значне коло умов, що підлягають погодженню сторонами.

4. Частина 1 ст. 634 ЦК досить суворо підходить до визначення договору приєднання: приєднання до запропонованого договору можливе тільки в цілому. Лише у випадках, коли сторона запропонувала декілька договорів для приєднання, інша сторона має право вибрати певний договір, до якого вона приєднується в цілому.

5. Оскільки для приєднання може бути запропоновано тільки договір, що містить всі істотні умови, зручно було 6 визнати пропозицію приєднатись до договору, що адресується невизначеному колу осіб, офертою. Але відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК на характер пропозиції приєднуватися до договору як оферти має бути спеціально вказано.

6. Запропоновані умови договору приєднання не повинні суперечити закону. Але визнання окремих умов договору приєднання недійсними за рішенням суду навряд чи є можливим. Для приєднання було запропоновано договір в цілому. Тому суд не зможе не прийняти до уваги доводи про те, що без умов, про недійсність яких йдеться, договір не було б запропоновано взагалі, і він підлягає визнанню недійсним в цілому. У зв'язку з цим ч. 2 ст. 634 ЦК встановлює підстави, за наявності яких договір не визнається недійсним в цілому або в частині, а підлягає зміні або розірванню на вимогу сторони, яка приєдналася. Такими є: 1) позбавлення сторони, що приєдналася, прав, які звичайно в таких зобов'язаннях надаються; 2) договір виключає або обмежує відповідальність сторони, що запропонувала договір для приєднання; 3) договір містить інші умови, що є явно обтяжливими для сторони, яка приєдналася.

7. Вимога сторони, яка приєдналася, про зміну або розірвання договору може бути задоволена, якщо ця сторона доведе, що, виходячи із своїх інтересів, вона не прийняла б умов договору, якби у неї була можливість брати участь у визначенні умов договору.

8. Право сторони, яка приєдналася, вимагати зміни або розірвання договору обмежується, якщо ця сторона є підприємцем: ця вимога не підлягає задоволенню, якщо сторона, яка запропонувала договір для приєднання, доведе, що інша сторона знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

9. Наведене у попередньому пункті коментаря положення поширюється і на зобов'язання між суб'єктами господарювання, між суб'єктами господарювання та споживачами — юридичними і фізичними особами. Разом з тим, до господарських зобов'язань застосовуються спеціальні положення ч. 2 ст. 207 ГК [31]. Вони визнають нікчемними наступні умови господарських зобов'язань: 1) які виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; 2) допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; 3) вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій в разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.