Стаття 1227. Право на одержання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві

1. Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.

1. Смертю фізичної особи припиняється її право на отримання заробітної плати (оскільки припиняється трудова діяльність особи, що винагороджується заробітною платою), пенсії (оскільки пенсія нерозривно пов’язана з особою, якій вона призначена, і право на пенсію не може переходити до іншої особи на будь-якій підставі), аліментів, допомог у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та в зв’язку з іншими обставинами, передбаченими Законом «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, зумовленими похованням» [125] (вони також нерозривно пов’язані з особою спадкодавця), інших соціальних виплат (на підставі законів «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» [112], «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [114]), відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (на останнє прямо зазначається в п. 3 ст. 1219 ЦК). Але смертю фізичної особи не припиняється право на отримання тих грошових сум (у вигляді заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог, відшкодувань), які «належали спадкодавцеві».

2. Ці грошові суми відповідно до загального правила ст. 1227 ЦК до складу спадщини не включаються, а підлягають виплаті особам, зазначеним у цій статті або в інших (спеціальних) законах. Лише за відсутності таких осіб згадані суми включаються до складу спадщини.

3. При застосуванні ст. 1227 ЦК слід враховувати, що переважному застосуванню перед цією статтею підлягають правові норми, що сформульовані в спеціальних законах, хоча б вони і були прийняті до прийняття чи введення в дію Цивільного кодексу. Ці правові норми є непоодинокими. Лише Кодекс законів про працю не визначає долю належної працівникові заробітної плати та інших виплат, які належали працівникові, але не були виплачені у зв’язку зі смертю працівника. Тому у разі смерті працівника не отримана ним заробітна плата, яка належала працівникові, повинна виплачуватись відповідно до ст. 1227 ЦК. При цьому належними працівникові сумами заробітної плати слід вважати ті, право на які випливає із документів обліку затрат праці (відрядних нарядів, табелів обліку робочого часу) та відповідних нормативних актів, в тому числі і локальних, зокрема тих, що встановлюють право працівників на премії.

4. Заробітна плата при цьому має розумітись так, як вона визначається ст. 2 Закону «Про оплату праці» [69], тобто це поняття охоплює собою всі види виплат, які здійснюються роботодавцем на користь працівників, зокрема компенсаційні виплати, виплати, які в науці визначаються як гарантійні.

5. Стаття 52 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» [161] встановлює порядок виплати недоотриманої пенсії, що належала пенсіонерові, який помер. Із цієї статті та інших статей цього Закону випливає, що пенсією, яка «належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою», може бути тільки та пенсія, рішення про призначення (перерахунок) якої було прийняте органом Пенсійного фонду до дня смерті особи (пенсіонера, спадкодавця). Якщо таке рішення прийняте, належною пенсіонерові визнається пенсія з дня, встановленого ст. 45 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», по останнє число (включно) місяця, в якому пенсіонер помер.

Право на отримання належної пенсіонерові пенсії надається особам, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника (пенсіонера). Ці особи зазначені в ч. 2 ст. 36 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Нарівні з цими особами право отримання належної пенсіонерові і недоотриманої у зв’язку з його смертю пенсії мають батьки, чоловік (дружина), а також члени сім’ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті. Ці особи мають право на отримання належної пенсіонерові (спадкодавцеві) пенсії незалежно від інших обставин (непрацездатності, знаходження на утриманні померлого).

У разі звернення з вимогою про виплату належної померлому пенсії кількох осіб належна кожній із них сума визначається шляхом ділення належної до виплати пенсії на кількість осіб, що звернулися з такою вимогою.

Звернення з вимогою про виплату пенсії, яка належала померлому пенсіонерові, має надійти до органу Пенсійного фонду не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера.

За відсутності такого звернення впродовж зазначеного строку належна до виплати пенсія включається до складу спадщини відповідно до ст. 1227 ЦК і спадкується на законних підставах.

Такі самі правила встановлені ст. 91 Закону «Про пенсійне забезпечення» [43]. Лише строк тривалістю 6 місяців, встановлений цією статтею, не може застосовуватись, оскільки пізніше прийнятий Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлює більш тривалий (дванадцятимісячний) строк.

6. Стаття 37 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» [114] визначає коло осіб, яким виплачується матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону, якщо воно не було отримане безробітним, який помер, так само, як і Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Матеріальне забезпечення виплачується за умови, що звернення до відповідного центру зайнятості надійшло не пізніше шести місяців з дня смерті безробітного.

Належними безробітному слід вважати всі види матеріального забезпечення, передбачені цим Законом, якщо до дня смерті безробітного було прийняте рішення про призначення відповідного виду матеріального забезпечення.

7. Стосовно матеріального забезпечення, яке було призначене, але не було отримане у зв’язку зі смертю застрахованої особи, ч. 5 ст. 52 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням» [125] передбачає виплату цього забезпечення членам сім’ї, які проживали разом з померлим, або спадкоємцям. Оскільки тут не визначена черговість, застосуванню підлягає ст. 1227 ЦК: відповідні суми мають бути виплачені членам сім’ї. За їх відсутності ці суми включаються до складу спадщини. Останнє правило застосовується за аналогією до випадків, коли члени сім’ї не звертались із заявою про виплату матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» виплата матеріального забезпечення здійснюється за умови, що воно було призначене до дня смерті застрахованої особи. Рішення про призначення матеріального забезпечення, передбаченого цим Законом, приймає комісія (уповноважений) з соціального страхування (ч. 3 ст. 50 названого Закону) в порядку, встановленому Положенням про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням [457].

Підстав для виплати матеріального забезпечення, яке передбачене цим Законом та яке не було призначене, немає.

8. Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» [112] (частина одинадцята ст. 40), вирішує тільки питання про виплату страхових виплат, які належали застрахованому, але не були своєчасно виплачені з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків. У решті випадків виплата має здійснюватись відповідно до ст. 1227 ЦК. При цьому належними застрахованому суми слід розуміти як такі, що встановлені відповідним органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

9. Статтю 1227 ЦК не слід тлумачити так, що відповідно до неї у зв’язку зі смертю управненої особи припиняється право цієї особи на виплати, на які померлий мав право, але воно не було належно оформлене чи оспорювалось. Ці права входять до складу спадщини відповідно до правил ст. 1218 ЦК і спадкуються в загальному порядку.