Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов’язання

1. Виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

2. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

1. Цивільне законодавство України не визначає поняття способів (видів, заходів) забезпечення виконання зобов’язань, не формулює розгорнених загальних правил, що стосувалися б усіх можливих способів (видів, заходів) забезпечення виконання зобов’язань. У ч. 1 ст. 546 ЦК називаються шість способів забезпечення виконання зобов’язань: неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Частина 2 ст. 546 ЦК передбачає можливість встановлення інших видів забезпечення виконання зобов’язань лише договором або законом. Однак відсутність розгорнених загальних правил, що регулюють відносини з приводу забезпечення виконання зобов’язань, відсутність нормативного визначення способів забезпечення виконання зобов’язань означає, що правові конструкції, які спрямовані на забезпечення виконання зобов’язань, але виходять за межі ст. 546 ЦК, можуть встановлювати будь-які державні органи, що одержали правотворчі повноваження, в межах цих повноважень. Враховуючи це, немає підстав заперечувати чинність норм не лише законів, а й під- законних актів, якими встановлюються спеціальні правові конструкції, покликані забезпечити виконання відповідних зобов’язань тільки на тій підставі, що ст. 546 ЦК не передбачає можливості встановлення підзаконними актами способів забезпечення виконання зобов’язань. Такі правила мають чинність, оскільки ними встановлюються спеціальні правові конструкції, а не способи забезпечення виконання зобов’язань, як вони розуміються в ст. 546 ЦК.

2. Стаття 20 Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу» [151] надає бібліотекам право самостійно в порядку, встановленому їх статутами (положеннями), визначати при наданні користувачам бібліотеки документів (під ними розуміються насамперед книги) розмір коштів, що повинні передаватися бібліотеці як забезпечення виконання зобов’язань щодо повернення одержаних у бібліотеці документів (у випадках, передбачених правилами користування бібліотеками). Тут законодавець, діючи в межах своїх повноважень, встановив спеціальний вид забезпечення виконання цивільно-правових зобов’язань. Однак у Міністерстві культури і мистецтв викладені правила зрозуміли як встановлення окремого виду застави. У цьому зв’язку була розроблена і затверджена Інструкція про порядок застосування в бібліотеках України грошової застави за особливо цінні книги та об’єкти користування [332]. Слово «застава» вживається не тільки в заголовку цієї Інструкції. В її тексті містяться посилання на те, що вона розроблена не тільки відповідно до Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу» (що не викликає зауважень), але й відповідно до Закону «Про заставу» [64]. Тим часом, зміст названої Інструкції свідчить про те, що правотворчий орган не вважає за можливе керуватися Законом «Про заставу» при одержанні бібліотеками коштів на забезпечення повернення одержаних у бібліотеці документів. Висувати такі вимоги було б недоцільно, оскільки застава передбачає додержання вимог щодо форми та змісту договору, а головне — процедури звернення стягнення на заставлене майно. Тому слід зробити висновок про те, що в частині посилань на Закон «Про заставу» [64] названу Інструкцію [332] варто визнати такою, що не відповідає Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу» [151] і не має чинності. В іншій частині Інструкцію слід визнати такою, що встановлює механізм реалізації ст. 20 Закону «Про бібліотеки і бібліотечну справу», яка передбачає спеціальний вид забезпечення цивільно-правових зобов’язань.

Відповідно до Інструкції кожна бібліотека самостійно визначає особливо цінні книги, що видаються під забезпечення. До книг, які можуть видаватися під забезпечення, відносяться книги, що є в обмеженій кількості примірників, а також книги високої вартості. Згода на одержання книги під забезпечення має бути підтверджена підписом користувача бібліотеки — фізичної особи або юридичної особи (її органу чи іншої особи, на ім’я якої видана довіреність). На підтвердження одержання грошей бібліотека видає користувачеві квитанцію. Розмір забезпечення встановлює бібліотека. Грошове забезпечення повертається користувачеві після здачі одержаних у бібліотеці документів.

Грошове забезпечення зараховується на спеціальний рахунок бібліотеки, якщо книгу не повернули і робота з її повернення не дала результату. Можлива також заміна книги новою (такою ж чи рівноцінною) або копією. При неможливості здійснити таку заміну «провадиться кратне грошове відшкодування її реальної вартості», розмір якого визначається бібліотекою в залежності від цінності видання (п. 2.12 Інструкції), за рахунок грошового забезпечення. Викладене правило дещо відходить від ст. 23 Закону «Про бібліотеку і бібліотечну справу», відповідно до якої «відшкодовується ринкова вартість (втрачених книг. — Авт.) у розмірах, встановлених правилами користування бібліотекою» (правила затверджуються самою бібліотекою на основі типових правил).

Книга запису застав у бібліотеці — це особливий документ, вести який, звичайно ж, треба. Але застосувати до цієї книги правила, що стосуються застави, навряд чи можливо, хоча це і пропонується Інструкцією.

3. У п. 2.3 Порядку надання у тимчасове користування громадянам предметів культурно-побутового призначення та господарського вжитку [336] дуже невдало зазначається про те, що вказані предмети можуть видаватися «під заставу майна, яка не може бути вище вартості предмета прокату». Навряд чи можливо припустити, що при укладенні та виконанні договору побутового прокату в таких випадках будуть враховуватися численні вимоги до договору застави, що встановлюються Цивільним кодексом та Законом «Про заставу». Згадану заставу можна було б також вважати особливою правовою конструкцією, покликаною сприяти забезпеченню виконання зобов’язань за договором побутового прокату. Переважно як забезпечення зобов’язань за договором побутового прокату повинні передаватися готівкові кошти.

4. За межі поняття забезпечення виконання зобов’язань і його способів виходить правова конструкція, встановлена Положенням про порядок здійснення через біржовий товарний ринок контрактів зустрічних поставок сільськогосподарської продукції і продовольства та матеріально-технічних ресурсів [338]. Вона передбачає попереднє перерахування (після укладення на товарній біржі контракту) покупцем коштів у порядку оплати товарів на рахунок біржі в банку і наступне (після надання продавцем доказів передання товарів одержувачеві) перерахування коштів біржею на рахунок продавця в банку (п. 2.4 — 2.6; 3.10; 3.13; 4.8; 4.12 згаданого Положення). Не будучи одним зі способів забезпечення виконання зобов’язань, як ці способи розуміються в ст. 536 ЦК, наведена правова конструкція досить надійно виконує забезпечувальну функцію.

5. Істотне поширення на практиці одержало страхування з метою забезпечення виконання зобов’язань. Проте немає ніяких підстав поширювати на страхові зобов’язання положення про способи забезпечення виконання зобов’язань. Відносини з приводу страхування регулюються нормами окремого цивільно-правового інституту. Навіть коли ч. 3 ст. 735 ЦК передбачає можливість забезпечення виплати ренти шляхом встановлення обов’язку платника ренти застрахувати ризик невиконання ним обов’язків за договором ренти, на відносини, що при цьому виникають, положення Цивільного кодексу про забезпечення виконання зобов’язань не поширюються.

6. Меті гарантувати права кредитора в грошовому зобов’язанні слугує акредитивна форма розрахунків (оплати товарів, послуг, робіт), особливо якщо умовами договору між сторонами передбачено виставлення безвідкличного акредитиву, тобто такого, який не може бути змінений чи анульований без згоди особи, на користь якої він відкритий (ст. 1095 ЦК). Платник звертається з заявою про відкриття акредитива до банку, що обслуговує його, який відкриває акредитив, а потім дає вказівку банку-кореспонденту (це — банк одержувача грошових коштів або інший банк) виконати акредитив. За критерієм наявності коштів на акредитиві розрізняють покриті і непокриті акредитиви. При покритому акредитиві кошти платника в повній сумі акредитива бронюються на окремому рахунку в банку, що обслуговує платника, або у виконуючому банку. При непокритому акредитиві в разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника оплата гарантується банком, що обслуговує його, шляхом надання платнику кредиту (ч. 2 ст. 1093 ЦК). Виконуючий банк оплачує представлені одержувачем грошових сум документи, якщо вони відповідають умовам акредитива.

Про відкриття акредитива виконуючий банк повідомляє одержувача грошових коштів (авізує акредитив). Одержувач грошових коштів, маючи в розпорядженні забезпечення у вигляді акредитива, здійснює поставку товарів, надає послугу чи виконує роботу, подає в банк, що його обслуговує, документи, які передбачаються договором, та підтверджують факт передання товарів, виконання робіт або надання послуг, а банк знімає гроші з акредитива і зараховує їх на рахунок одержувача грошової суми.

7. Широке коло правил, які формулюють спеціальні правові конструкції з метою забезпечення виконання зобов’язань, передбачене актами законодавства, що регулюють порядок проведення аукціонів, прилюдних торгів, тендерів, конкурсів. Стаття 16 Закону «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» [100] передбачає внесення покупцями, що подали заяву на участь у конкурсі, аукціоні з продажу об’єктів приватизації, реєстраційного внеску. Ця сума зараховується покупцю об’єкта приватизації при остаточному розрахунку. Іншим учасникам вона повертається протягом 10 днів після закінчення аукціону, конкурсу.

Положенням про порядок підготовки, організації та проведення міжнародних конкурсів у сфері приватизації в Україні [317] зазначений внесок іменується «заставою серйозності», а в п. 4.2. Положення про порядок проведення в Першій фондовій торговельній системі аукціонів з продажу за грошові кошти пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, що належать державі [334], — гарантійним внеском. Усе це — спеціальні правові конструкції, встановлені нормами законів і в передбачених ними межах — підзаконними актами і покликані стимулювати належне виконання зобов’язань. У разі відмови переможця конкурсу, аукціону від придбання відповідного об’єкта приватизації зазначений грошовий внесок йому не повертається.

Положенням про порядок підготовки та проведення відкритих торгів [327] передбачене внесення тендерної гарантії, яка вноситься претендентом як засіб забезпечення сумлінності додержання ним своїх пропозицій. Тендерна гарантія також підлягає заліку у рахунок платежів, які зобов’язаний здійснити переможець конкурсу, а іншим учасникам відкритих торгів вона повертається (п. 69, 72 Положення [327]).

Спеціальні правові конструкції, покликані стимулювати належне виконання зобов’язань, передбачені також деякими іншими нормативно-правовими актами, особливо тими, що регулюють порядок проведення аукціонів, прилюдних торгів, тендерів, конкурсів.

8. При укладенні договору включення в його зміст умови про забезпечення, пов’язане з певними труднощами. Обережний суб’єкт завжди заперечує проти встановлення щодо нього заходів забезпечення виконання майбутнього зобов’язання і надає перевагу тому, щоб поставити під загрозу навіть перспективу укладення договору. Такому суб’єкту слід запропонувати першому виконати зобов’язання. Сторона, що виконує зобов’язання другою, повинна погодитися на встановлення заходів забезпечення для неї. Жорсткість заходів забезпечення, на які ця сторона погоджується, свідчить про її серйозність як ділового партнера. Але, доводячи свою солідність як ділового партнера, слід виявляти обережність: застава єдиної квартири, яка знаходиться у власності громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності, за відсутності коштів для придбання іншої — це жест розпачу, а не ознака солідності такої людини як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщо ж суб’єкт претендує на те, щоб інша сторона першою виконала зобов’язання, і при цьому відмовляється надати будь-яке забезпечення виконання ним власних обов’язків, хоч інша сторона погоджується на встановлення відстрочення виконання, укладення договору буде пов’язане з великим ризиком для сторони, що погодилась виконати зобов’язання першою.

9. Закон, за загальним правилом, лише допускає можливість встановлення договорами заходів забезпечення виконання зобов’язань. З’явилася, однак, законодавча практика, що приписує включати до договорів заходи забезпечення виконання зобов’язань як їх обов’язкові умови (треба думати, що відповідно до ст. 638 ЦК вони повинні вважатися істотними умовами). Це передбачено ст. 1 Закону «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» [131].

Відповідно до п. 3 ст. 20 Закону «Про страхування» [180] страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) у вигляді сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої «визначається умовами договору страхування». Зазвичай узяте в лапки формулювання в практиці розуміється як таке, що покладає обов’язок встановлювати таку неустойку (штраф, пеню).