Стаття 322. Тягар утримання майна

1. Власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

1. У звичайній ситуації власник може утримувати майно в будь-якому стані, навіть у такому, що призводить до втрати річчю своїх корисних якостей. Але у деяких випадках суспільна зацікавленість у належному утриманні речей, що знаходяться у приватній власності осіб, обумовлює встановлення прямих або побічних вимог до власників щодо утримання речей. Земля є власністю Українського народу. Ця власність співіснує з правом приватної власності на земельні ділянки, тому на власників земельних ділянок покладаються обов’язки зберігати корисні властивості землі, підвищувати родючість ґрунтів (п. «г» ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу [38]), а невиконання цих обов’язків тягне примусове припинення прав на земельну ділянку (ст. 143 ЗК). Неналежне утримання пам’яток історії та культури може бути підставою викупу таких об’єктів відповідно до ст. 352 ЦК. Неналежне утримання об’єктів права власності може тягти публічно-правову відповідальність. Відмова брати участь у витратах на утримання об’єктів спільної власності може бути підставою для стягнення із суб’єктів права спільної власності витрат інших співвласників на утримання таких об’єктів.

2. Тварини є особливими об’єктами цивільних прав (ст. 180 ЦК). Тому на власників можуть покладатись обов’язки щодо поводження з тваринами. Проте навіть жорстоке поводження з тваринами є лише підставою для притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (ст. 89 КпАП [30]), але не є підставою припинення права власності на тварину.