Стаття 880. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта

1. Віднесення ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта будівництва на замовника або підрядника до його прийняття замовником встановлюється відповідно до вимог закону, крім випадків, коли це сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника.

(Із змін, від 15.12.2005)

1. У ст. 880 ЦК не формулюється норма прямої дії. Тут приписується ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження об’єкта будівництва розподіляти між замовником та підрядником відповідно до вимог закону. Ця стаття стосується розподілу ризику до прийняття об’єкта замовником, але ж і після цього розподіл ризику здійснюється відповідно до закону.

2. Виняток із правила, що формулюється в ст. 880 ЦК, також позбавлений реального регулятивного значення: якщо знищення або пошкодження об’єкта будівництва сталося внаслідок обставин, що залежали від замовника, немає підстав говорити про випадкове знищення або випадкове пошкодження.

3. Що стосується розподілу ризику, про який йдеться, то він розподіляється відповідно до: 1) ст. 842 ЦК, яка покладає ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалів, що використовуються для виконання роботи за договором підряду, на сторону, яка такі матеріали надала; 2) ч. 5 ст. 879 ЦК, яка ризик руйнування або пошкодження об’єкта будівництва (у частині вартості робіт) внаслідок непереборної сили до спливу встановленого договором строку здачі об’єкта, а також у разі неможливості завершення будівництва з інших причин, що не залежать від замовника, покладає на підрядника; 3) ст. 842 ЦК, яка ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалу після настання строку здачі роботи покладає на сторону, яка прострочила; 4) ч. 3 ст. 882 ЦК, яка покладає на замовника, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, в тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника. Звідси висновком ступеню виявляється правовий припис, відповідно до якого після здачі об’єкта підрядником замовникові всі ризики несе замовник (якщо здача етапів робіт тягне за собою перехід ризику до замовника, то тим більше такий наслідок тягне здача роботи в цілому).