Стаття 571. Правові наслідки порушення або припинення зобов’язання, забезпеченого завдатком

1. Якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов’язання сталося з вини кредитора, він зобов’язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

2. Сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

3. У разі припинення зобов’язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

1. Невиконання забезпеченого завдатком зобов’язання стороною, яка дала завдаток (боржником), дає право стороні, що його отримала, залишити його у себе (завдаток переходить у власність кредитора). Така умова настає за наявності вини боржника.

Якщо ж порушення зобов’язання припустилася сторона, що одержала завдаток (кредитор), вона зобов’язана сплатити стороні, що дала завдаток, подвійну суму завдатку, якщо порушення допущене за наявності вини сторони, що одержала завдаток.

2. Крім того, сторона, винна в порушенні зобов’язання, зобов’язана відшкодувати іншій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку. Це правило про співвідношення суми завдатку і збитків є диспозитивним. Сторони правочину щодо завдатку вправі встановити таке співвідношення між сумою завдатку і збитками, що відповідає конструкціям штрафної чи виняткової неустойки.

3. Стаття 571 ЦК прямо не вказує на той момент, в який виникає право сторони на залишення в неї суми завдатку або на пред’явлення вимоги про сплату подвійної суми завдатку, а також на момент виникнення права на стягнення збитків зі сторони, винної в невиконанні зобов’язання. Зі ст. 571 ЦК належить зробити висновок про те, що перший і другий моменти настають у той же час.

Зі ст. 571 ЦК випливає, що встановлені нею наслідки настають при порушенні зобов’язання. Отже, неналежне виконання також є підставою настання наслідків, зазначених у ст. 571 ЦК.

Іншими словами, ці наслідки настають за умови, що зобов’язання з вини сторони не виконане або виконане неналежно.

4. Стаття 571 ЦК вирішує тільки питання про співвідношення завдатку і відшкодування збитків, але не торкається співвідношення заходів, встановлених ст. 571 ЦК, і виконання зобов’язання в натурі. Набрання законної сили рішенням суду про присудження до виконання зобов’язання в натурі не тягне припинення зобов’язання. Виконання рішення суду провадиться в межах відносин, що регулюються Законом «Про виконавче провадження» [129] і є надбудовою над зобов’язанням. Оскільки набрання законної сили рішенням суду про присудження до виконання зобов’язання в натурі не припиняє зобов’язання, воно підлягає виконанню, хоча й у публічно-правових формах. Таким чином, набрання законної сили рішенням суду про присудження до виконання в натурі дає кредитору задоволення в рамках виконавчого провадження, що в кінцевому підсумку приводить до виконання зобов’язання. Але таке виконання не виключає порушення, яке є підставою застосування ч. 1 ст. 571 ЦК.