Стаття 39. Визнання фізичної особи недієздатною

і. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

2. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

3. Якщо суд відмовить у задоволенні заяви про визнання особи недієздатною і буде встановлено, що вимога була заявлена недобросовісно без достатньої для цього підстави, фізична особа, якій такими діями було завдано моральної шкоди, має право вимагати від заявника її відшкодування.

1. Повноваження визнавати громадян недієздатними належить виключно суду. Підставою визнання громадянина за рішенням суду недієздатним є нездатність особи усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними внаслідок хронічного стійкого психічного розладу.

2. Посилання в ч. 2 ст. 39 ЦК на норми Цивільного процесуального кодексу, що мають регулювати порядок визнання фізичної особи недієздатною, дає підстави для висновку про те, що Цивільний процесуальний кодекс визначає і осіб, які мають право звертатись до суду з заявами про визнання фізичних осіб недієздатними. Відповідно до ст. 237 ЦПК це ті ж особи, які отримали право звертатись із заявами про визнання фізичних осіб обмежено дієздатними (п. 3 коментаря до ст. 36 ЦК).

Заява подається до суду за місцем проживання фізичної особи, а якщо вона перебуває на стаціонарному лікуванні у психіатричному лікувальному закладі — то за місцем знаходження цього закладу. У заяві про визнання фізичної особи недієздатною повинні бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого особа не може усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними.

3. У справах про визнання фізичних осіб недієздатними можливе проведення судово-психіатричної експертизи. У виняткових випадках, якщо фізична особа, відносно якої порушено справу про визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю прокурора і психіатра може винести ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 258 ЦПК). На вирішення експертизи суд зобов'язаний поставити наступні питання: 1) чи хворіє громадянин на психічне захворювання; 2) чи розуміє він значення своїх дій і чи може ними керувати (п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» [381]).

4. Справи про визнання фізичних осіб недієздатними розглядаються судом у порядку окремого провадження. Такі справи розглядаються з обов'язковою участю представника органу опіки і піклування. Питання про виклик в суд фізичної особи, щодо якої ставиться питання про визнання її недієздатною, вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням стану здоров'я фізичної особи (ст. 240 ЦПК).

5. Вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена, якщо заява про визнання особи недієздатною була подана недобросовісно, тобто заявник знав про відсутність підстав для визнання особи недієздатною. Якщо ж заявник не знав про це, на нього не може бути покладений обов'язок відповідальності за заподіяну моральну шкоду.

6. Моральна шкода, заподіяна недобросовісним поданням до суду заяви про визнання особи недієздатною, визначається відповідно до ст. 23 ЦК.