Стаття 391. Захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння

1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

1. Позовами, передбаченими ч. 1 ст. 326 ЦК, та позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння не вичерпуються всі способи захисту права власності. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони і не були пов’язані з порушенням права володіння.

2. Цивільне законодавство багатьох країн протягом століть передбачає можливість пред’явлення негаторного позову, тобто позову про усунення перешкод до користування майном. Негаторний позов — це досить рідкісне явище у практиці. Він пред’являється у випадках створення фактичних або юридичних перешкод до користування майном. Фактичні перешкоди до користування майном звичайно створюються особою, яка є власником об’єктів, суміжно розміщених з майном, перешкоди до користування яким створюються.

3. Негаторний позов слід відрізняти від інших, хоча і близьких до нього, способів захисту права. Так, якщо орендар (наймач) у зв’язку із закінченням строку дії договору не звільняє приміщення, які орендуються (наймаються), негаторний позов не може бути пред’явлений. Орендар (наймач) у такому випадку дійсно перешкоджає реалізації власником (орендодавцем, наймодавцем) права користування приміщенням. Але при цьому орендар (наймач) порушує свій обов’язок звільнити приміщення (передати їх наймачеві), який випливає з договору. Тому способом захисту права, що є адекватним такому порушенню, є пред’явлення вимоги про виконання зобов’язання передати річ.

4. У силу ч. 3 ст. 386 ЦК задоволення вимоги власника, що ґрунтується на ст. 391 ЦК, не виключає пред’явлення до особи, що за наявності вини порушила право власності, вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 386, ст. 1166, 1167, 1192, 22 ЦК.