Стаття 1162. Зобов’язання, що виникають у зв’язку з рятуванням майна іншої особи

1. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.

2. Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Шкода відшкодовується з урахуванням майнового становища власника (володільця) майна, якому завдана шкода.

Розмір відшкодування шкоди не може перевищувати вартості майна, яке рятувалося.

1. Держава відшкодовує в повному обсязі майнову шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи за таких умов: 1) потерпіла особа здійснювала рятування майна іншої особи без відповідних повноважень; 2) майно мало істотну цінність; 3) загроза була реальною; 4) є причинний зв’язок, у тому числі опосередкований (непрямий) між діями щодо рятування та шкодою.

2. Майнова шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повноважень здійснювала рятування майна іншої особи, яке має істотну цінність, від реальної загрози, підлягає відшкодуванню власником цього майна. При цьому не зазначається про те, що шкода відшкодовується повністю. Проте такий висновок випливає уже із формулювання «шкода... відшкодовується». З урахуванням матеріального становища особи, майно якої рятувалось, розмір відшкодування може бути зменшений. Крім того, розмір відшкодування не може перевищувати вартість майна, яке рятувалось.