Стаття 375. Право власника на забудову земельної ділянки

1. Власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

3. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

4. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

1. Власник земельної ділянки вправі здійснювати забудову земельної ділянки лише з додержанням встановлених архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також вимог щодо цільового призначення земельної ділянки. Численність зазначених правил, їх установлення не тільки актами законодавства, а й державними будівельними нормами, що не підлягають реєстрації в Міністерстві юстиції, призводить до того, що склалась ситуація майже безмежного публічного втручання в діяльність власників щодо будівництва та свавілля з боку посадових осіб.

2. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, — так установлено ч. 2 ст. 375 ЦК. Але це не виключає дії ч. 2 ст. 331 ЦК, відповідно до якої право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо законом або договором передбачено прийняття такого майна в експлуатацію. Якщо ж нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності на нього виникає з моменту державної реєстрації.

3. Набуття особою права власності на будівлю, що збудована на земельній ділянці, яка є об’єктом права власності іншої особи, можливе, якщо у забудовника є право користування чужою земельною ділянкою для забудови, що включає спеціально застережену можливість зведення будівель та споруд. У відповідних випадках таке право отримує орендар. Воно належить також юридичним особам публічного права (юридичним особам, що належать до державної чи комунальної власності — ч. 2 ст. 92 ЗК), що одержали в постійне користування земельні ділянки, що перебувають у комунальній або державній власності.