Стаття 505. Поняття комерційної таємниці
1. Комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
2. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.
1. Наголошуючи на тому, що комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного та виробничого характеру, ч. 2 ст. 505 ЦК не виключає визнання комерційною таємницею відомостей будь-якого іншого характеру.
2. Не є комерційною таємницею відомості, які відповідно до закону не можуть мати характер комерційної таємниці. Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» [273]. Ця постанова формально не скасована, але в зв’язку з введенням в дію нового Цивільного кодексу чинність втратила, оскільки тільки законом відомості можуть бути визнані такими, що не можуть становити комерційної таємниці.
3. На цей час не існує спеціального закону, який би визначав перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю. Але в окремих законах є положення, що передбачають можливість вільного доступу до певної інформації. Так, ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] визначає відомості, які мають міститись у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, а ст. 20 того ж Закону встановлює, що відомості, які містяться в зазначеному Реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб — платників податків.
Законодавство про інтелектуальну власність передбачає право будь-якої особи на ознайомлення з матеріалами заявки на видачу патента (наприклад, ч. З ст. 23 Закону «Про захист прав на винаходи та корисні моделі» [155]). Будь-яка фізична або юридична особа має право у встановленому порядку отримати витяг із Державного реєстру обтяжень рухомого майна (ст. 45 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів на реєстрацію обтяжень» [155]. Відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону «Про акціонерні товариства» [228] публічні акціонерні товариства зобов’язані мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується широке коло інформації. Така інформація також не може належати до комерційної таємниці.
4. У випадках, коли закон не передбачає вільного доступу до інформації, власник комерційної таємниці на свій розсуд визначає, яка інформація, котрою він володіє, є комерційною таємницею. Але при цьому слід враховувати ознаки комерційної таємниці.
5. У ч. 1 ст. 505 ЦК вказується на такі ознаки комерційної таємниці: 1) вона в цілому чи в певній формі чи сукупності складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з таким видом інформації; 2) вона має комерційну цінність; 3) вона була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності.
6. Стосовно ознаки комерційної цінності слід враховувати, що ст. 36 ГК [42] більш широко визначає комерційну таємницю. До неї належать відомості, пов’язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб’єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.
7. Комерційна таємниця може мати перш за все технічний зміст. Така таємниця може виражатись в об’єктах права промислової власності, на які право не було належне оформлене, в зв’язку з чим воно не може захищатись законодавством, що стосується відповідних об’єктів інтелектуальної власності. У ч. 3 ст. 17 Закону «Про захист прав на сорти рослин» [185] прямо зазначається нате, що роботодавець, який отримав від працівника — автора сорта повідомлення про створення сррту рослин, може подати заявку на сорт з метою отримання майнових прав інтелектуальної власності, а може прийняти рішення про збереження відомостей про сорт як конфіденційної інформації. Таке ж правило встановлено ч. 2 ст. 7 Закону «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» [119]. Немає правових перешкод для збереження як комерційної таємниці відомостей про винаходи, корисні моделі тощо.
Як комерційна таємниця може кваліфікуватись і інформація про технічні рішення, що не відповідають вимогам, які ставляться до об’єктів інтелектуальної власності.
8. Будь-який досвід організації виробництва і праці, що має комерційну цінність, може захищатись як комерційна таємниця.
9. Визначення таємниці як комерційної не означає, що суб’єктом права інтелектуальної власності на комерційну таємницю можуть бути тільки особи, що здійснюють комерційну господарську діяльність, як вона розуміється в ст. 42 — 51 ГК [42]. Суб’єкти некомерційної господарської діяльності (ст. 52 — 54 ГК) також можуть бути суб’єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. Юридичні особи, що фінансуються із бюджетів, в тому числі і державні органи, також можуть бути суб’єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю, якщо вони проводять конкурси, тендери, прилюдні торги з метою укладення договорів у межах наданих їм повноважень. Фізичні особи, що не є суб’єктами господарювання, не можуть бути суб’єктами права інтелектуальної власності на комерційну таємницю. їх право на інформацію захищається на підставі ст. 302, 306 ЦК.
10. Поняття комерційної таємниці не охоплює всієї інформації, яка ст. 60 Закону «Про банки і банківську діяльність» [163] визнає банківською таємницею. Тому ст. 61 і 62 названого Закону встановлюють спеціальні правила щодо зобов’язання банків забезпечити збереження банківської таємниці та порядку її розкриття. Необхідність захисту банківської таємниці визначається у ст. 44 ГПК [31] підставою задоволення клопотання сторін про конфіденційний розгляд справи господарським судом.